11 - Б, 11 - В класи

Поняття про біологічну небезпеку та біологічну безпеку


іологічний тероризм - застосування небезпечних біологічних агентів для завдання шкоди життю і здоров'ю людей заради досягнення цілей політичного або ідеологічного характеру. Зазвичай ідеться про навмисне «вивільнення» патогенних біологічних засобів з метою завдання максимальної шкоди людині, тваринам і рослинам для досягнення особистих, політичних, соціальних або релігійних цілей. У XX ст. було зафіксовано понад 100 підтверджених випадків використання біологічних агентів, з яких 19 були терористичними актами. Окремим випадком біологічного тероризму є агротероризм з використанням біологічної зброї проти культурних рослин або домашніх тварин.

Біологічна зброя - це спеціальні боєприпаси, прилади із засобами доставки, що споряджені біологічними агентами. Біологічні агенти - патогенні мікроорганізми, токсини, заражені комахи, а також синтетичні хімічні речовини - гербіциди та дефоліанти. З розвитком генетичної інженерії можна добути особливо небезпечні штами стійких до антибіотиків мікроорганізмів, які зможуть протистояти вакцинам. Біологічна зброя є засобом масового ураження й призначається для ураження людей, свійських і службових тварин, сільськогосподарських тварин і рослин. Навмисне застосування таких біологічних речовин для ураження або знищення людей, а також сільськогосподарських тварин і рослин входить у поняття «біологічна війна». Для ураження людей найбільш ймовірне використання як біологічної зброї збудників натуральної віспи, сибірської виразки, чуми, туляремії, бруцельозу, висипного тифу, жовтої гарячки, токсину ботулізму 

Самостійна робота з таблицею. Біонебезпечні інфекційні захворювання

Визначте збудників і механізм передачі інфекційних захворювань, що можуть бути причиною біологічної небезпеки. Чому хвороботворні віруси й бактерії у зафіксованих випадках були біологічною зброєю масового ураження? Які особливості відрізняють біологічну зброю від хімічної?

Захворювання	Збудник	Механізм передачі
Натуральна віспа
Сибірська виразка
Чума
Висипний тиф

11 - Б, 11 - В класи

Застосування досягнень молекулярної генетики.

МОЛЕКУЛЯРНА ГЕНЕТИКА - це галузь біології, що вивчає молекулярні основи спадковості й мінливості живих організмів і вірусів. Найголовнішими досягненнями молекулярної генетики, що застосовуються в біотехнології, є закономірності організації та збереження генетичного матеріалу (хімічна природа гена, штучний синтез гена, механізми реплікації й репарації ДНК). Молекулярна генетика стала теоретичною основою генної інженерії, метою якої є створення генетичних структур та організмів з новими комбінаціями спадкових ознак.

До найважливіших методів молекулярної генетики, що їх використовують у генній інженерії, належать:

• метод гібридизації ДНК з використанням ДНК-зондів - визначення фрагментів ДНК або РНК з певною генетичною інформацією за допомогою одноланцюжкових комплементарних фрагментів ДНК (ДНК-зондів);
• методи секвенування генів - встановлення послідовності нуклеотидів у молекулах ДНК;
• метод полімеразної ланцюгової реакції - збільшення кількості фрагментів ДНК у біологічному матеріалі;
• метод генетичних маркерів - ідентифікація фрагментів ДНК за допомогою специфічних нуклеотидних послідовностей з відомою первинною структурою;
• методи перенесення генів за допомогою вірусних векторів або плазмід.

МОЛЕКУЛЯРНА БІОЛОГІЯ - галузь біології, що вивчає біологічні процеси на рівні біополімерів - нуклеїнових кислот і білків та їх надмолекулярних структур. Для біотехнології фундаментальне значення мають такі досягнення цього розділу, як встановлення механізмів реалізації генетичної інформації, біосинтезу білків, мембранного транспортування, ферментного каталізу, а також вивчення регуляторних механізмів цих процесів. Молекулярна біологія разом з молекулярною генетикою стали фундаментом для клітинної інженерії, мета якої - створення нових клітин та отримання тканин, органів й організмів з клітинного матеріалу.

БІОХІМІЯ - наука про хімічний склад і хімічні процеси, що відбуваються в клітинах живих організмів. Сучасна біохімія вивчає організми на молекулярному рівні за допомогою цілої низки методів: електрофорезу, хроматографії, електронної мікроскопії, ультрацентрифугування, полярографії, методу мічених атомів.

Самостійна робота з ілюстрацією

Перед вами схема окремих етапів створення трансгенного сорту суниць. Назвіть ці етапи й укажіть методи й ферменти, що їх було використано під час створення сорту.

11- Б, 11 - В класи

Застосування результатів біологічних досліджень у біотехнології.

Біологічний словник: біотехнологія, цитотехнологія, гістотехнологія.
Самостійна робота "Сучасна біотехнологія як основа сталого розвитку" ст. 245 підручника

11 - Б, 11 - В класи

Біоетичні проблеми сучасної медицини


БІОЕТИКА (або етика життя) (від грец. етикос - звичай) - розділ науки, що вивчає проблеми моралі насамперед стосовно людини та всього живого, визначає, які дії щодо живого з морального погляду є припустимими, а які - неприпустимими. Вперше ідею про те, що людина відповідає за свою діяльність не лише перед іншими людьми, а й перед всіма іншими живими істотами, була сформульована видатним німецьким гуманістом, лауреатом Нобелівської премії з фізіології і медицини 1952 р. Альбертом Швейцером (1875-1965). Засновником біоетики є американський учений Ван Р. Поттер (1911-2001). Його концепція, викладена у праці «Біоетика - міст у майбутнє» (1969), сформувалася під впливом ідей американського еколога Олдо Леопольда (1887-1948), який став відомим у світі як засновник екологічної етики. Виникненню біоетики передував тисячолітній досвід розвитку медичної етики. У формулюванні основних етичних норм, правил, принципів сучасної медицини важливу роль відіграли Гіппократ, К. Гален, Авіценна (Ібн-Сіна), Парацельс, А. Везалій та багато інших видатних лікарів минулого.

Метою біоетики є збереження та розвиток життя за допомогою моральних норм і принципів. Об'єктом дослідження постає життя в цілісності та багатоманітності його проявів, а предметом досліджень - моральні ціннісно-нормативні механізми збереження та розвитку життя. Основним завдання є обґрунтування базових принципів, на котрих може бути побудована несуперечлива, цілісна наука про моральні стосунки людини з живою природою.

Отже, біоетика є галуззю знання та людської практики про збереження й розвиток життя за допомогою етичних механізмів і принципів.

Основоположними принципами біоетики є такі.

1. Принцип неспричинення шкоди (принцип «не нашкодь») - найстаріший у медичній етиці. Він пов'язаний не стільки з правами пацієнтів, скільки з професійними обов'язками лікаря і фармацевта виконувати свою роботу якісно і сумлінно.

2. Принцип автономії - індивід має право розпоряджатися своїм здоров'ям і благополуччям, навіть відмовлятись від лікування за умови, що це буде вартувати йому життя.

3. Принцип інформованої згоди означає, що медичний працівник повинен якомога повніше інформувати пацієнта про стан його здоров'я й надавати йому оптимальні рекомендації щодо лікування. Пацієнт, у свою чергу, дістає можливість вільно визначити курс своїх подальших дій, найбільш прийнятний для нього особисто.

4. Принцип правдивості вказує на необхідність достовірного інформування пацієнта про стан його здоров'я. Особливої гостроти ця проблема набуває в разі діагностування невиліковних хвороб.

5. Принцип конфіденційності - це принцип лікарської таємниці й недоторканості приватного життя; ідея не розголошування лікарем відомостей, що стосуються стану здоров'я пацієнта, його приватного життя і матеріального стану.

У Женевській декларації ця теза набуває чіткої і категоричної форми: «... Присягаюся поважати довірені мені секрети навіть після смерті пацієнта».

6. Принцип справедливості вимагає рівної доступності до медичної допомоги для кожного пацієнта та всіх соціальних груп суспільства.

7. Принцип людської гідності гарантує гідне ставлення до пацієнта в тому разі, якщо він позбавлений автономних рішень та дій; його, як правило, застосовують до людей, що перебувають у недієздатному фізичному та психічному стані, а також до малолітніх дітей.

8. Принцип «роби благо» означає дію на благо інших людей, що відбувається завдяки наявності в людини почуття відповідальності й обов'язку, альтруїзму, любові до ближнього, емпатії (здатності до розуміння й відчування емоційного стану інших людей, а також до сприйняття їхнього способу мислення).

Отже, одним із основних завдань біоетики є обґрунтування принципів, на котрих формується система моральних цінностей і нормативів для збереження та розвитку життя на Землі.

Біоетична проблема - складне теоретичне або практичне питання медицини або біології, що не має однозначного розв'язання, суперечить існуючим знанням і потребує розв'язування за допомогою наукових досліджень. Діапазон медичних технологій неймовірно розширився, зросла їхня роль у лікуванні різних захворювань. Трансплантація органів, тканин і стовбурових клітин, використання ембріональних тканин і клітин, генна терапія, штучна зміна статі, застосування трансгенних організмів з метою отримання харчових продуктів, клонування тварин і людини породжують чимало етичних суперечностей. Окрім того, серед проблемних питань на сучасному етапі розвитку біоетики виокремлюють: наукові дослідження на тваринах, генетичні технології й втручання в репродукцію людини, ставлення до смерті та сучасних технологій подовження життя, соціальну справедливість у медицині.

Самостійна робота "Основні принципи біоетики" ст. 240 - 241 підручника

11 - Б, 11- В класи

Генна інженерія в медицині. Досягнення регенеративної медицини та онкології

Генотерапія - це лікування захворювань шляхом заміни дефектних генів нормальними. Основою генотерапії є методи внесення змін у генетичний апарат клітин пацієнтів з метою спрямованої зміни генних дефектів або надання клітинам нових функцій. Залежно від способу введення ДНК у геном пацієнта генотерапія може відбуватися в культурі клітин (ex vivo) або безпосередньо в організмі (in vivo) (іл. 99). У генотерапії вирізняють такі види, як:

• а) фетальна генотерапія - чужорідну ДНК вводять у зиготу (ембріон) на ранній стадії розвитку;
• б) соматична генотерапія - введення генів у соматичні клітини пацієнта;
• в) позаорганізмова генотерапія - введення генів у культивовані клітини і пересадка цих клітин пацієнтам;
• г) активація власних генів організму з метою подолання дії мутантного гена.

Нині у світі вже близько 400 проектів перебувають на стадії клінічних випробувань, серед яких лікування муковісцидозу, гемофілії, імунодефіцитів, серпоподібно-клітинної анемії тощо. Одним із основних інструментів для сучасних генотерапевтичних проектів є технологія редагування ДНК - CRISPR/Cas9. За допомогою цієї системи розроблено технології для видалення ВІЛ із клітин живого організму, лікування хвороби Паркінсона, амаврозу Лебера, пухлин мозку, раку крові та ін.

У світі розроблено препарати для лікування вологої дистрофії сітківки ока - однієї з найпоширеніших причин сліпоти в людей похилого віку. У 2018 р. затверджено застосування першого в світі препарату, механізм дії якого пов'язаний з РНК-інтерференцією. Це патисаран для лікування спадкового амілоїдозу. В Україні розроблено метод терапії інфаркту міокарда із застосуванням інтерферуючих РНК.

Отже, генотерапія уможливлює безпосередній вплив на гени, що є причиною виникнення багатьох моно- й полігенних спадкових захворювань людини.

Онкологія (від грец. онкос - пухлина, логос - вчення) - розділ медицини, предметом якого є діагностика та лікування новоутворень. Сучасні уявлення про молекулярно-біологічні зміни в клітинах докорінно змінили підходи до розв'язування найгостріших проблем онкології.

Самостійна робота з таблицею. Новітні напрями розвитку медицини

Заповніть таблицю та схарактеризуйте основи новітніх напрямів розвитку медицини. Назвіть проблеми розвитку сучасної медицини в Україні у цих напрямах. ст. 237 підручника

11 - Б, 11 - В класи

Досягнення трансплантології, репродуктивної медицини та донорства

11- Б, 11- В класи

І. І. Мечников (1845-1916) - лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за працю «Імунітет при заразних хворобах». Відкрив явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету та заклав основи імунології.

Застосування результатів біологічних дослідженя в медицині

Медицина (віл лат. medicina - наука лікувати) - система наукових знань і практичної діяльності, спрямованої на збереження здоров'я й лікування захворювань. Основні розділи медицини - теоретична та практична медицина. Теоретична медицина є медичною теорією, що об'єднує різні медичні науки (наприклад, остеологія, нейрологія, міологія, дентологія). Практична медицина (медична практика) - це галузь медицини, що застосовує на практиці надбання медичної теорії.

Медицина завжди була важливою галуззю для людини, й у майбутньому її значення лише зростатиме.

Біологічні основи. Загальна медична теорія в наш час формується із таких основних підходів: вчення про стрес, теорія хвороб цивілізації, екологічний підхід, психосоматика, етологічний (поведінковий) підхід, біоетика.

Теоретичною основою сучасної медицини є біологічні науки про організм людини, його властивості та інші живі організми (анатомія, фізіологія, ембріологія, генетика, вірусологія, мікробіологія тощо), екологічні (екологія людини, медична екологія), суспільні (філософія, етика, естетика, антропологія), технічні (інформатика, кібернетика) науки та ін.

Медична наука України пишається великими вченими, які зробили величезний внесок у становлення медицини на міжнародному рівні.

М. Ф. Гамалія (1859-1949) - вивчав сказ, холеру, чуму, відкрив холероподібний вібріон птахів. Створив протихолерну вакцину, опрацював теорію утворення антитіл.

Д. К. Заболотний (1866-1929) - мікробіолог і епідеміолог, досліджував вогнища чуми та організував боротьбу з нею, довів роль степових гризунів у розповсюдженні епідемії.

М. Д. Стражеско (1876-1952) - видатний терапевт, сприяв розвитку кардіології, обґрунтував теорію ревматизму, виявив зв'язок між ендокардитом і ревматизмом.

В. П. Філатов (1875-1956) - видатний офтальмолог, створив методи відновної хірургії ока, розробив проблему трансплантації рогової оболонки, творець тканинної терапії.

Ю. Ю. Вороний (1895-1961) - видатний хірург, досліджував проблеми трансплантації, здійснив першу в світі пересадку нирки, чим започаткував новий етап трансплантології.

М. М. Амосов (1913-2002) - видатний хірург, винайшов і упровадив апарат штучного кровообігу, протези серцевих клапанів, розробив основи біологічної та медичної кібернетики.

В. Ю. Чаговець (1873-1941) - видатний електрофізіолог, упровадив у практику метод електрогастрографії, створив біоелектричну теорію нервово-м'язової провідності.

О. О. Богомолець (1881-1946) - видатний фізіолог, розвинув вчення про сполучну тканину, її функції, концепцію старіння як ослаблення трофічної функції сполучної тканини, створив вчення про взаємодію пухлини і організму.

В. В. Фролькіс (1924-1999) - видатний фізіолог-геронтолог, створив адаптаційно-регуляторну теорію вікового розвитку та генно-регуляторну теорію старіння, висунув уявлення про процеси антистаріння.

У сучасній Україні розвиткові медицини в державній політиці приділяється особлива увага. Головним державним органом є Міністерство охорони здоров'я України. Спрямованість фундаментальних досліджень визначає й організовує Національна академія медичних наук України.

Самостійна робота "Визначення відкриття та розвиток медицини" ст. 228 - 229 підручника

10 - Б

Трансплантація органів





Завдання: опишіть види трансплантації.

Регенерація



https://www.youtube.com/watch?v=xLwIioujHcI

Завдання: Практична робота "Вивчення типів регенерації"  ст. 225 підручника

10 - Б клас

Регуляція та проблеми росту і розвитку

https://www.youtube.com/watch?v=h9U_PkJzs3M

Біологічний словник: фіогормони, екзогенні фактори, ендогенні фактори, гіподинамія.

Завдання:
1. Як регулюєься ріст рослин?
2. Опишіть порушення процесів росту клітин в організмі людини.

10 - Б клас

Ріст і розвиток живих організмів







https://www.youtube.com/watch?v=6zoQ5ASqgsk




Завдання: практична робота ст. 221.

10 - Б

Індивідуальний розвиток людини.



https://www.youtube.com/watch?v=KkoQZzuRgWU

Завдання:
1. Опишіть вікові періоди людини.

2. Які чинники можуть впливати на тривалість періодів житя?

10 - Б клас

Постембріональний розвиток. Життєві цикли.

https://www.youtube.com/watch?v=h9U_PkJzs3M

Біологічний словник: прямий розвиток, неповне перетворення, повне перетворення, життєвий цикл.
Завдання: складіть перелік з 3 - 6 видів організмів вашої місцевості, для яких є властивим прямий і непрямий розвиток.

10 - Б клас

Тема уроку: Ембріональний розвиток людини. Сучасні методи ембріології.

https://www.youtube.com/watch?v=0DqNpqjOClk

Завдання: Описати основні завдання ембріотехнології

Тема уроку: Провізорні органи. Регуляція онтогенезу.

Провізорні органи — це органи, які виникають у зародків і личинок тваринних організмів і функціонують тимчасово до закінчення відповідного періоду розвитку. До таких органів відносять черевні кінцівки у личинок комах, зябра, ротові придатки та хвіст пуголовків земноводних, зародкові оболонки рептилій, птахів і ссавців

Регуляція розвитку. Ембріональна індукція

Регуляція ембріогенезу виникає як наслідок взаємодії частин зародка між собою та з навколишнім середовищем. Вплив навколишнього середовища на процеси розвитку дуже добре видно на прикладі формування зародків у яйцях тварин. У багатьох видів комах та рептилій температура навколишнього середовища зумовлює швидкість формування нового організму. А в деяких випадках вона може позначатися на особливостях будови організму. Наприклад, у крокодилів температура середовища, в якому розвиваються їхні яйця, визначає стать майбутньої особини.

Взаємодія частин зародка між собою є причиною так званої ембріональної індукції. Суть цього явища полягає в тому, що у певних ділянках зародка функціонують так звані клітини-організатори. Ці клітини виділяють певні сигнальні молекули, які й викликають диференціацію прилеглих клітин у відповідні органи та тканини. Якщо такі клітини-організатори вилучити або перенести в іншу частину зародка, то розвиток звичайних клітин цієї зони зародка піде зовсім іншим шляхом.

Ембріологічні закономірності

Ембріологічні процеси відбуваються не хаотично, а у певному порядку. Більш того, вони підпорядковуються певним законам, які було відкрито в ході досліджень.

Одним з основних законів ембріології є біогенетичний закон Геккеля — Мюлера. Цей закон стверджує, що індивідуальний розвиток (онтогенез) будь-якого організму є стислим повторенням історичного розвитку (філогенезу) виду, до якого цей організм належить.

Практична робота

Вивчення будови яйцеклітини птаха

1. Розгляньте вміст сирого курячого яйця. Знайдіть яйцеклітину (жовток). На його поверхні знайдіть зародок, який має вигляд диска.

2. Дослідіть білкову оболонку (білок). За допомогою лупи знайдіть білкові канатики (халази).

3. Розгляньте шкаралупу, спробуйте пінцетом відтягнути підшкаралупову оболонку. Біля тупого кінця яйця відшукайте повітряну камеру.

4. Замалюйте яйцеклітину птаха та підпишіть її складові.

5. Сформулюйте висновок.

Запитання та завдання

1. Складіть список провізорних органів однієї із систематичних груп тварин за власним вибором. 2. Чи можуть бути у птахів інші провізорні органи, крім зародкових оболонок?

10 - Б клас

Тема уроку: Гаструла. Зародкові листки.

Стовбурові клітини

Термін «стовбурова клітина» увів у науку вчений О. О. Максимов 1908 року. Досліджуючи процеси кровотворення, він дійшов висновку: у нашому організмі протягом усього життя зберігаються недиференційовані клітини, які можуть перетворюватися на лімфоцити та інші спеціалізовані клітини сполучної тканини й крові.

Утворення гаструли — важливий етап ембріогенезу тварин, під час якого формуються зародкові листки — ектодерма (зовнішній) і ентодерма (внутрішній). На наступному етапі відбувається формування третього листка — мезодерми (середнього). Із цих зародкових листків формуються органи й системи органів організму.

Практична робота

Вивчення похідних зародкових листків

1. Розгляньте схеми стадій ембріогенезу, гістогенезу та органогенезу хордових тварин.

2. Установіть відповідність між зародковими листками та органами, які з них формуються.

3. Складіть таблицю, в якій укажіть, з яких зародкових листків формуються відповідні органи.

4. Сформулюйте висновок.

Запитання та завдання

1. Чим гаструла відрізняється від бластули? 2. Як можна використати властивості стовбурових клітин у медицині? 3. Складіть перелік структур, які утворюються з кожного із зародкових листків під час ембріогенезу людини.

10 - Б

Ембріональний розвиток. Дроблення

https://www.youtube.com/watch?v=uNbim_BU6kU

Біологічний словник: дроблення, тотипотентність, бластула.

Завдання: практична робота ст. - 207

10 - Б клас

Онтогенез багатоклітинних організмів

https://www.youtube.com/watch?v=26ifvDuOPx8

Завдання: Практична робота, ст. 205

10 - Б клас

Тема уроку: Стать у людини

https://www.youtube.com/watch?v=3vD89ZIpBj0

Біологічний словник:гермафродизм, гендер.

10 - Б

Тема уроку: Запліднення у людини

https://www.youtube.com/watch?v=KkoQZzuRgWU&t=120s

Завдання:
1. Описати етапи запліднення у людини.
2. Скласти пам'ятку "Профілактичні заходи, яких слід дотримуватися щоб запобігти порушенню процесів запліднення у людини."

10 - Б клас

Тема уроку: Особливі форми розмноження.


Перегляньте!
https://www.youtube.com/watch?v=S9bBOWj2-uA&t=121s

https://www.youtube.com/watch?v=6pdtHZLJypo

Автостопом по біології

https://courses.ed-era.com/courses/course-v1:EdEra-Osvitoria+BIO+1/about

10 - Б клас

Тема уроку: Запліднення

Біологічний диктант
1. Процес утворення статевих клітин
2. Поділ клітин, який лежить в основі утворення статевих клітин
3. Гаплоїдна клітина з великим запасом поживних речовин
4. Процес формування чоловічих статевих клітин
5. Перша стадія гаметогенезу
6. Дрібні гаплоїдні клітини, які утворюються з яйцеклітиною
7. Процес формування жіночих статевих клітин
8. Диплоїдні первинні статеві кілтини

Додаткові запитання
1. Де відбувається запліднення?
2. Назвіть групи організмів, для яких притаманне зовнішнє і внутрішнє запліднення?
3. Чому зовнішнє запліднення проходить майже завжди у водному середовищі?
4. Чи потрібні спеціальні копулятивні органи для зовнішнього запліднення?
5. Який фактор запобігає міжвидовому схрещуванню?
6. Приведіть цікаві приклади.
7. Чому гамети уникають негативного впливу довкілля?
8. Що передує контакту сперматозоїда та яйцеклітини?
9. Чи потрібні спеціальні парувальні органи для внутрішнього запліднення?
10. Що відбувається з хромосомним набором виду?
11. Які ознаки несе в собі новий організм?

Запліднення та його етапи:

https://www.youtube.com/watch?v=F2yS-7gRQnA

Завдання: загальна харакеристика запліднення у водоростей та спорових рослин, запліднення у голонасінних, запліднення у тварин.

10 - В

Тема уроку: Періоди постембріонального періоду.

Пригадаємо!

1.       Які два способи розмноження ви знаєте? Що таке гамети? Який набір хромосом вони мають?

2.        Що таке запліднення?. Що таке зигота? Який набір хромосом вона має?

Дуже часто батьки спересердя кажуть: «Ну звідки взялося це в ди­тини? Чому вона така?..» Сьогодні в кожного з нас, нарешті, з'явилася можливість розібратися в цьому. Нині не викликає сумніву те, що багато рис характеру майбутньої людини формуються в утробному періоді, оскільки немовля до моменту своєї появи на світ уже прожило дев'ять місяців, які значною мірою визначають напрямок його подальшого розвитку.

З якого моменту людина стає людиною? Чи є в ненародженої дитини душа? Коли вона з'являється?

Ці питання здавна цікавили не тільки батьків, але й філософів і те­ологів. Наука надає все більше й більше нових відомостей про перші фази життя дитини, її розвиток в утробі матері. Набагато раніше, ніж перед­бачалося, розвиваються відчуття й уміння дитини, формуються найтонші структури мозку. А майбутнім таткові й матусі особливо важливо знати, що зв'язок батьків з дитиною закладається ще до її народження. Що ж відбувається після народження?

Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку.

Сьогодні ми познайомимося з особливостями ембріонального та постембріонального розвитку людини, узагальнимо знання про регуляторні механізми росту, розвитку, старіння, установимо закономірності вікових змін та взаємозв'язок різних вікових понять.

1.  Зародковий (ембріональний) період утробного розвитку.

Процес запліднення яйцеклітини відбувається в матковій трубі. Із цього моменту починається розвиток зародка. Запліднена яйцеклітина просувається до матки. Просуваючись, вона активно ділиться. До момен­ту потрапляння в матку зародок складається з 32 клітин. Тут зародок укорінюється в слизову оболонку стінки матки, швидко ділиться й росте. Під час розвитку зародка утворюються три зародкові оболонки — амніон, хоріон, алантоїс.

На 6 - 7 день зародок імплантується в ендометрій (слизова оболонка матки). На другому й третьому тижні в зародку можна виділити зовнішній, внутрішній і середній зародкові листки.

Запитання до учнів:

—     Як вони називаються? (Ектодерма, ентодерма й мезодерма.)

Методика випереджального навчання

2. Плодовий період утробного  розвитку

До кінця другого місяця утробного розвитку, утворюється плацента або дитяче місце, за до­помогою якого здійснюється зв'язок між зародком, що розвивається в тілі матері, і організмом матері.

З моменту утворення плаценти (кінець другого місяця розвитку) по­чинається наступний період утробного розвитку — плодовий.

Материнська кров і кров плода течуть по різних судинах і ніколи не змішуються.

Складання опорного конспекту «Функції плаценти»

Газообмін (дихання) між організмом матері й плода.

Харчування — отримування поживних речовин із крові матері.

Видільна функція плода.

Бар'єрна функція (захист) — отримування антитіл від матері.

Після закінчення строку вагітності плід дозріває, відбувається народження нового організму.

Заповнення таблиці.

Характерні особливості ембріогенезу людини

Зародок	Місяці	Характеристики	Розміри, см	Маса, г
	1-й	Починає скорочуватися серце. Перші ознаки хребта і головного мозку	0,75	2-3
	2-й	Зникає хвіст. Вимальовуєть­ся обличчя. Сформовані зачат­ки всіх майбутніх органів	3	5-8
Плодовий період	3-й	Плід починає набувати ви­гляду людини, хоча голова його дуже велика	10-15	18-20
	4-й	Чітко диференційована стать, починається окосте­ніння черепа, здійснюються слабкі дихальні рухи	21	120
	5-й	Мати відчуває рухи плоду. Прослуховується серцебит­тя, дихальні рухи. Формується нервова система	25-27	300
	6-й	Усі внутрішні органи до­статньо сформовані. Актив­ність плоду значно збільшу­ється, він робить у середньому від 20 до 60 рухів за 30 хвилин. Кістковий мозок починає ви­робляти еритроцити.	31-33	800-900
	7-й	У плоду пробуджуються від­чуття, він уже здатний чути, з’являється смак. Плід стає життєздатним і може вижити за умов інтенсивної терапії	39-40	1300-1400
	8-й	Основні органи плоду вже повністю сформовані. Легені готові до виконання дихання. Серце б’ється часто: 120 — 140 ударів за хвилину. Плід набу­ває певного положення перед пологами (вниз головою)	Близько 15	2200-2400
	9-й	До кінця місяця плід сфор­мований і спрямований до таза матері. Він готовий до народження.	48-51	3000-3500

3. Постембріональний етап розвитку

Розповідь з елементами бесіди, демонстрацією репродукцій картин, фотогра­фій, слайдів із зображенням людей різного віку.

Розвиток людини після народження й до смерті називають постемб­ріональним (позаутробним) розвитком. У ньому можна виокремити кілька періодів.

У повсякденному житті й у літературі ми не раз зіштовхуємося з по­няттями: вік молочних зубів, однорічний, вік «чомучки», вік дошкільника, вік повноліття, шлюбний вік, вік виборця, вік повного окостеніння, вік Христа.

Поняття «вік» включає:

1)        календарний вік — тривалість життя;

2)        біологічний — вік розвитку, дозрівання, старіння; він визнача­ється за сукупністю обмінних, структурних, регуляторних про­цесів;

3)        психологічний — рівень розвитку психічних функцій (мислення, мови тощо) порівняно із середньостатистичними нормами;

4)        соціальний — визначається набором соціальних ролей.

Періодизація віку прийнята на VII Міжнародному симпозіумі з про­блем вікової морфології, фізіології і біохімії в 1965 році.  

5. Гіпотези, що пояснюють механізми старіння.

За стохастичною гіпотезою — старіння є накопиченням ви­падкових (стохастичних) помилок, насамперед генетичного характеру, що виникають у процесі життєдіяльності особини.

Програмна гіпотеза припускає, що старіння запрограмоване в геномі організму.

Літній вік.

Розповідь учителя.      

Літній вік розпочинається в чоловіків із 61 – го року й триває до 74 – х. у жінок цей період починається з 56 – ти і закінчується до 74 – х років.    В організмі починається активне протікання процесів старіння. Для вивчення цих процесів створена спеціальна наука – геронтологія. 

Старіння – це процес, який призводить до обмеження пристосувальних можливостей організму, до зниження його надійності, розвитку вікової патології, тобто до старості. Старість – це заключний період вікового розвитку людини, який наступає закономірно. Старіння не є хворобою, це один з етапів розвитку організму.       

Люди похилого віку не можуть витримати тривалі фізичні або нервові навантаження. У їхніх тканинах відбуваються атрофічні зміни й зменшується кількість води. Унаслідок зневоднення суглоби людей похилого віку твердішають. Якщо це відбувається в кісткових зчленуваннях грудної клітки, то людина відчуває важкість при диханні. Унаслідок ослаблення реакції нервової системи літні люди повільно реагують на зміни зовнішньої температури, тому більше підлягають несприятливому впливу спеки та холоду.  

Існує природне, або фізіологічне, старіння, передчасне старіння й уповільнене. При природному старінні старечі зміни з’являються в певний послідовності відповідно до віку.

Передчасне старіння характеризується тим,  що ці зміни наступають раніше й виражені більш яскраво, ніж у здорових людей відповідного віку. Прискореному старінню сприяють перенесені захворювання, несприятливі чинники навколишнього середовища, стреси, шкідливі звички.

Довгожительство

Розповідь учителя.

Довгожителі – це, як правило, худі, активні люди, любителі свіжого повітря, у них немає старечих недуг і хвороб. Їхнє життя завершується природно. Довгожителі бувають досить скромними стосовно свого матеріального забезпечення. Продовжує життя також творча діяльність.

Чимало видатних учених, письменників, музикантів, художників упродовж усього життя зберігали здатність до творчості, створюючи шедеври вже в глибокій старості. Для людей, які зберегли творче довголіття, характерні працьовитість, завзятість, відкритість до світу.

Довгожительство – це підсумок усього життєвого шляху людини.

Формулювання висновку

·     Вікові зміни зумовлені різними факторами.

·     Темпи вікових змін мають індивідуальний характер.

·     Вікові зміни залежать від статі.

·     Вікові зміни в різних системах органів проявляються неодночасно (гетерохронно).

·     На ранніх етапах онтогенезу темпи вікових змін у кілька разів інтенсивніші, ніж в інший час.

• Біологічні зміни виникають мимоволі, психологічні залежать від активності індивіда, а ролі й рамки соціальних змін визначає суспільство.          

Завдання: ст. 187 - 189 підручника