https://www.youtube.com/watch?v=WNX5whX4w7I

https://www.youtube.com/watch?v=wk1VQ5xG20U

https://www.youtube.com/watch?v=CFH3ry4z9X0

https://www.youtube.com/watch?v=gJIKAiBhILs

https://www.youtube.com/watch?v=OMu4HoMlOvQ

Дистанційне навчання 11- Б, 11- В

Тема уроку: Екологічна політика в Україні.

Перегляньте відео.

https://www.youtube.com/watch?v=o0Fs0Gl8ARs


https://www.youtube.com/watch?v=VSPE_rh7Igo

Завдання: Сформулюйте власну позицію щодо дієвості екологічної політики в Україні.

Дистанційне навчання 11- Б, 11- В

Тема уроку: Антропічний вплив на біорізноманіття.

БІОРІЗНОМАНІТТЯ - це розмаїття організмів, видів та їхніх угруповань. Нині внаслідок діяльності людини скорочується генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття. За даними науковців, до 50 % таксономічних груп перебувають під загрозою зникнення, на 60 % зменшилась кількість видів хребетних тварин у світі. Скорочується біорізноманіття не лише в природних екосистемах. Це стосується й різноманіття порід або сортів у агроекосистемах. Наука, що вивчає формування й еволюцію біорізноманіття, називається диверсикологією.

Загальною причиною стрімкого зменшення біорізноманіття екологи називають «велике прискорення» - стрімке зростання показників діяльності людини (видобуток корисних копалин, урбанізація, збільшення кількості населення).

Які ж основні причини деградації біорізноманіття?

Руйнування природного середовища життя - основна причина вимирання видів. Лісорозробки, гірничі роботи, вирубування дерев під пасовиська, будівництво дамб, автострад скорочують площі екосистем, позбавляють тварин місць живлення й розмноження. Загальний стан екосистем, або показники індексу живої планети, за останні десятиліття знизились на 37 %.

Збільшення частки чужорідних видів (біологічне забруднення). Інвазійні види - види, які розповсюджуються природним шляхом або за допомогою людини й становлять значну загрозу для флори й фауни певних екосистем, конкуруючи з місцевими видами за екологічні ніші. Процес розселення диких видів на нових територіях називають біологічною інвазією. Відомими прикладами таких видів є: колорадський жук, фітофтора, філоксера виноградна, кріль європейський, водяний гіацинт, елодея канадська.

Біологічний словник: стабільність біосфери, акліматизація, реаклімація.

Дистанційне навчання 11 - Б, 11 - В

Тема уроку: Антропічний вплив на грунти.

https://www.youtube.com/watch?v=sfYKdB_FZJ8

Стан ґрунтів впливає на їжу, яку ми їмо, воду, яку ми п’ємо, повітря, яким ми дихаємо, на наше здоров’я і на здоров’я всього живого на Землі. Без здорових ґрунтів ми не зможемо вирощувати продовольство. Адже, за оцінками, 95 відсотків того, що ми їмо, прямо або побічно отримуємо з ґрунту.

Водночас, щороку все більше людство потерпає від забруднення ґрунтів, адже воно викликає ланцюгову реакцію: позначається на ґрунтовому біорізноманітті, знижує запаси органічної речовини ґрунту і їх фільтруючу здатність. До найбільш поширених забруднювачів ґрунту належать важкі метали, стійкі органічні забруднювачі і нові забруднювачі, такі як фармацевтичні препарати та засоби особистої гігієни.

Забруднення ґрунту є руйнівним для навколишнього середовища і спричиняє негативні наслідки для всіх форм життя, які з ним стикаються. Нестійкі методи ведення сільського господарства, скорочують запаси органічної речовини ґрунту.

— Крім впливу на навколишнє середовище, забруднення ґрунтів пов’язане з високими економічними витратами, зумовленими зниженням врожайності і якості сільськогосподарських культур. Запобігання забрудненню ґрунтів має бути одним із пріоритетних завдань у всьому світі. Більшість забруднюючих речовин є результатом діяльності людини, тому ми несемо пряму відповідальність за те, щоб змінити ситуацію, забезпечивши скорочення масштабів забруднення та безпечне майбутнє нашої планети, — повідомляють у ФАО.

ФАО наводить основні причини, за якими проблему забруднення ґрунтів не можна недооцінювати:

1. Забруднення ґрунтів впливає на все навколо. Їжа, яку ми їмо, вода, яку ми п’ємо, повітря, яким ми дихаємо, — наше здоров’я і здоров’я всього живого на планеті залежить від здоров’я ґрунтів. Вміст поживних речовин в тканинах рослин безпосередньо пов’язано з їх утриманням у ґрунті і його здатністю обмінюватися поживними речовинами і водою з корінням рослин.

2. Забруднення ґрунту не видно. Сьогодні третина ґрунтів планети помірно або сильно деградовані внаслідок ерозії, втрати ґрунтового органічного вуглецю, засолення, ущільнення, закислення і хімічного забруднення. На формування одного сантиметра верхнього шару ґрунту йде близько тисячі років, а це означає, що за своє життя збільшити шар ґрунту нам не вдасться. Є тільки те, що ми бачимо зараз. Незважаючи на все це, масштаби забруднення ґрунтів продовжують рости. Нинішні темпи деградації ґрунтів ставлять під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольнити свої нагальні потреби.

3. Забруднення ґрунтів позначається на їх здатності до фільтрування. До забруднюючих речовин ґрунт діє як фільтр і буфер. Але можливості ґрунтів, що дозволяють їм справлятися з тиском забруднювачів, не безмежні. Якщо захисний потенціал гунтерів буде вичерпано, забруднюючі речовини почнуть проникати (і вже проникають) в навколишнє середовище, зокрема, в харчовий ланцюг.

4. Забруднення ґрунту впливає на продовольчу безпеку, знижуючи врожайність і якість сільськогосподарських культур. Безпечна, поживна і якісна їжа може бути вирощена тільки на здорових ґрунтах.

5. Забруднення ґрунтів може бути результатом застосування неналежних методів ведення сільського господарства. Нераціональні методи ведення сільського господарства зменшують запаси органічної речовини ґрунтів, підриваючи їх здатність до розкладання органічних забруднювачів. Це збільшує ризик потрапляння забруднюючих речовин в навколишнє середовище. У багатьох країнах інтенсивне рослинництво виснажує ґрунти, що ставить під загрозу можливість підтримки виробництва на цих територіях в майбутньому. Тому стійкість методів сільськогосподарського виробництва стала необхідною умовою до уникнення деградації ґрунтів та забезпечення глобальної продовольчої безпеки нинішнього і майбутніх поколінь.

6. Забруднення ґрунтів може загрожувати нашому здоров’ю. Значна частина антибіотиків, які застосовуються в сільському господарстві та охороні здоров’я, після виведення з організму тих, хто їх отримує, потрапляє в навколишнє середовище. Ці антибіотики можуть проникати в ґрунт і поширюватися в навколишньому середовищі. В результаті виникають бактерії, стійкі до протимікробних препаратів, що знижує ефективність антибіотиків. Близько 700 тисяч смертей щорічно зумовлені саме такими бактеріями. Якщо ми не впораємося з цією проблемою, то до 2050 року ці бактерії будуть вбивати більше людей, ніж рак, а світу це обійдеться дорожче, ніж вартість всієї нинішньої глобальної економіки.

— Згідно з прогнозами, до 2050 року населення планети перевищить 9 мільярдів чоловік. Тому нинішня і майбутня продовольча безпека залежить від нашої здатності підвищити врожайність і якість продовольства, використовуючи ті ґрунти, які у нас є зараз. Забруднення ґрунтів негативно позначається на всіх нас і вважається однією з головних загроз для функціонування ґрунтів в усьому світі, — наголошують у ФАО.

Для того, щоб вирішити проблему забруднення ґрунтів, необхідно розуміти її причини. Захист і збереження ґрунтів починається з нас з вами. Вибір екологічно чистих продуктів харчування, правильна утилізація небезпечних матеріалів, таких як батарейки, виробництво компосту в домашніх умовах з метою зменшення кількості відходів, які потрапляють на звалища, більш відповідальне поводження з антибіотиками — ось лише кілька прикладів того, як можна сприяти вирішенню цієї проблеми. Якщо брати ширше, то необхідно заохочувати стійкі методи ведення сільського господарства в своїх громадах.

— Ми несемо відповідальність за стан ґрунтів, які дають нам їжу, воду і чисте повітря, і сьогодні ми повинні вжити заходів до того, щоб наші ґрунти були здоровими в інтересах сталого майбутнього і продовольчої безпеки. Вирішимо проблему забруднення ґрунтів!

Біологічний словник: деградація грунтів, пестициди, фіторемедіація.

Дистанційне навчання 10 - В

Тема уроку: Порушення клітинного циклу та їхні наслідки.

https://www.youtube.com/watch?v=-0mknpexOMo

https://www.youtube.com/watch?v=Gq1W3lVGkYk

Завдання: Які наслідки порушень клітинного циклу?

Дистанційне навчання 10 - В

Тема уроку: Ріст і розвиток клітин.

Фактори, які на них впливають

    Розвиток організму відбувається завдяки двом процесам: клітинної проліферації — розростанню тканин унаслідок багаторазового поділу клітин та диференціації — утворенню різних клітин з початково однорідних.

Диференціація клітин зазвичай відбувається після проліферації. Клітини, які швидко розвиваються, є, як правило, малодиференційованими. Високодиференційовані клітини зазвичай утрачають здатність до проліферації. Проліферацію, як і ріст, стимулюють різні гуморальні фактори, зокрема фактори росту.

Проліферація забезпечує ріст і диференціювання тканин у процесі індивідуального розвитку, забезпечує безперервне відновлення клітин і внутрішньоклітинних структур. У разі ушкоджень органів і тканин за допомогою проліферації усувається утворений дефект і нормалізується порушена функція. Іноді проліферація може виникати внаслідок порушень гормональних впливів і призводити до збільшення органа. Внаслідок проліферації клітин, що втратили здатність диференціюватися в клітини того чи іншого органа, розвивається пухлина.

Джерелом проліферації є недиференційовані (стовбурові) клітини тканини, які, періодично зазнаючи розподілу і подальшого диференціювання, поступово перетворюються на специфічні клітини цієї тканини і виконують характерну для неї функцію. Стовбурові клітини наявні в усіх тканинах під час їх ембріонального розвитку і зберігаються в багатьох тканинах зрілих організмів. Стовбурові клітини мають ряд характерних особливостей:

• утворюють клітинну популяцію, яка сама себе підтримує;

• рідко поділяються;

• стійкі до дії шкідливих факторів;

• у деяких тканинах вони є плюрипотентними (можуть стати джерелом розвитку декількох видів диференційованих клітин). Проліферація активується за двома механізмами:

• зменшення в тканині концентрації речовин — інгібіторів проліферації;

• поява або збільшення вмісту в тканині стимуляторів клітинного поділу — факторів росту.

Проліферація клітин здійснюється шляхом їх розподілу. Деякі органи і тканини (кровотворна, волокниста сполучна, кісткова тканина; епідерміс, епітелій слизових оболонок) мають дуже високу здатність до проліферації клітин; інші — помірну (скелетний м’яз, підшлункова, слинна залози та ін.), треті — майже зовсім позбавлені цієї здатності (ЦНС, міокард). В останній групі відновлення ушкодження й нормалізація функцій після перенесених хвороб відбувається за рахунок проліферації внутрішньоклітинних структур у збережених клітинах, які при цьому збільшуються в розмірах.

Диференціація — це поява відмінностей між клітинами, утворення спеціалізованих клітин і тканин. Диференціація є незворотним процесом. Диференційовані клітини містять такий самий набір генів (генотип), як і недиференційовані. Проте, переважна більшість генів неактивні, заблоковані. У процесі диференціації, з одного боку, включаються гени, під дією яких клітина має перетворитися на певний один тип, а з іншого — пригнічувати ті гени, які могли б спрямувати її по іншому шляху диференціації. Отже, відмінності між клітинами, які мають однаковий набір генів, визначає диференціальна активність генів.

Диференціація клітин відбувається, починаючи з ранніх стадій ембріогенезу, і продовжується формуванням тканин. Під час диференціації настають зміни в цитоплазмі клітин унаслідок її взаємодії з ядром. Проте, найбільш помітною є морфологічна диференціація (зміни внутрішньої та зовнішньої будови).

2. Старіння та смерть клітин

Ознаками старіння клітин організму людини є:

1) Морфологічні ознаки:

• зменшення й ущільнення ядра;

• стирання меж між клітинами;

• утворення вакуолей у цитоплазмі;

• збільшення кількості амітозів.

2) Фізико-хімічні ознаки:

• збільшення дисперсності колоїдів цитоплазми та ядра;

• збільшення в’язкості цитоплазми та каріоплазми;

• більш легка коагуляція внутрішньоклітинних білків у разі дії на них спирту, розчинів солей.

3) Біохімічні ознаки:

• накопичення в цитоплазмі оранжево-жовтого пігменту ліпофусцину — продукту окиснення ненасичених ліпідів;

• зменшення вмісту води в клітині;

• зниження активності ферментів;

• збільшення вмісту холестерину;

• зменшення вмісту білка лецитину.

4) Функціональні ознаки:

• знижується інтенсивність внутрішньоклітинного дихання;

• пригнічується біосинтез білка;

• зміна здатності реагувати на зовнішні стимули (ефект дії факторів росту та гормонів зменшується, дія токсинів, антибіотиків, радіації, теплового шоку — збільшується).

За старіння клітин відбувається незворотне блокування клітинного циклу. Пригнічується активність деяких генів. Разом зі втратою здатності до поділу клітини втрачають здатність до суттєвого оновлення.

Є кілька теорій, що пояснюють старіння:

1) Молекулярні механізми — старіння відбувається внаслідок пошкодження макромолекул активними формами Оксигену (зокрема, вільними радикалами). це так звана «вільнорадикальна теорія старіння».

2) Теорія соматичних мутацій — пошкодження ДНК та накопичення соматичних мутацій із часом.

3) Накопичення змінених білків — унаслідок зниження репарації білків з віком. Наслідком цього є хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона та катаракта.

4) Мітохондріальна теорія — зниження забезпечення клітин енергією внаслідок уповільнення розмноження мітохондрій у високодиференційваних клітинах.

5) Теломерна теорія — старіння пов’язане зі втратою теломер на кінцях хромосом після певної кількості клітинних поділів. Це відбувається через відсутність ферменту теломерази, який зазвичай синтезується лише в зародкових та стовбурових клітин. У дорослих організмів теломераза синтезується в клітинах, що мають часто поділятися, однак більшість соматичних клітин її не виробляють.

6) Епігенетична теорія — внаслідок повільної втрати маркерів репресованого хроматину. Це може бути пов’язано з диференціюванням клітин в організмі.

Існують і інші теорії старіння. Ймовірніше за все, старіння клітин і організму одночасно викликає кілька причин. Пошук нових даних триває.

https://www.youtube.com/watch?v=6zoQ5ASqgsk

https://www.youtube.com/watch?v=e0b89B28rB0

Завдання: Які причини порушення клітинного циклу та їхні наслідки?

Дистанційне навчання 10 - В

Тема уроку: Способи розмноження клітин еукаріотів

    Основним способом поділу еукаріотичних клітин є мітоз. Процес мітозу (від грец. мітос — нитка) супроводжується ущільненням хромосом і утворенням особливого апарату, який забезпечує рівномірний розподіл спадкового матеріалу материнської клітини між двома дочірніми. Ви вже знаєте, що процес запліднення супроводжується злиттям ядер чоловічої та жіночої статевих клітин. При цьому хромосомний набір заплідненої яйцеклітини подвоюється. Таким чином, можна припустити, що кількість хромосом і організмів, яким притаманне статеве розмноження, з кожним поколінням повинна подвоюватись. Але в природі цього не спостерігається: у кожного виду набір хромосом постійний. Це свідчить про те, що існує особливий механізм, який забезпечує зменшення хромосомного набору статевих клітин удвічі порівняно з нестатевими. Цей механізм дістав назву редукційного (від лат. редуцере — повертати, відсувати назад) поділу, або  мейозу.                                                                                               

       Мейоз (від грец. мейозіс - зменшення) - особливий спосіб поділу еукаріотичних клітин, унаслідок якого хромосомний набір зменшується вдвічі, клітини переходять з диплоїдного стану в гаплоїдний. Під час мейозу відбуваються два послідовні поділи, інтерфаза між якими вкорочена, а у клітин рослин її взагалі немає. Кожний з цих поділів, як і мітоз, має чотири послідовні фази: профазу, метафазу, анафазу і телофазу.                                  

 Мейоз  - характерний тільки статевим клітинам (не соматичним). Під час профази першого мейотичного поділу (профаза І) хромосоми ущільню-ються, набуваючи вигляду паличкоподібних структур . Потім гомологічні хромо-соми зближуються і ніби злипаються (кон’югують) між собою. Під час кон’югації може відбуватися кросинговер . Унаслідок кросинговеру виникають нові комбінації спадкового матеріалу, і тому гомологічні хромосоми часто відрізняються за спадковою інформацією. Тому кросинговер слугує джерелом спадкової мінливості. Наприкінці профази гомологічні хромосоми роз’єднуються (але залишаються сполученими в місцях, у яких відбувається обмін ділянками), зникають ядерця, руйнується ядерна оболонка і починає формуватися веретено поділу. У метафазі першого мейотичного поділу (метафаза І) нитки веретена поділу приєднуються до центромер. При цьому центромери гомологічних хромосом розташовані одна навпроти одної, а не вздовж однієї лінії, як під час мітозу Під час анафази першого мейотичного поділу (анафаза І) гомологічні хромосоми розходяться до протилежних полюсів; кожна з них складається з двох хроматид. Таким чином, наприкінці анафази І поблизу кожного з полюсів опиня-ється половинний набір хромосом. Якщо клітина до початку мейозу була дипло-їдною (2n), то під час першого мейотичного поділу стає гаплоїдною (1n). У телофазі першого мейотичного поділу (телофаза І) формується ядерна оболонка. У тварин і деяких видів рослин хромосоми деспіралізуються і цитоплазма материн-ської клітини поділяється, тобто виникають дві дочірні клітини; у більшості видів рослин поділ клітини не завершується (цитоплазма не поділяється). Інтерфаза між мейотичними поділами вкорочена або відсутня (більшість видів рослин); молекули ДНК у цей період не подвоюються . Під час профази другого мейотичного поділу (профази ІІ) хромосоми ущільнюються, зникають ядерця, руйнується ядерна оболонка, хромосоми починають пересуватися до центральної частини клітини, починає формуватися веретено поділу .У метафазі другого мейотичного поділу (метафазі ІІ)завершу-ються ущільнення хромосом і формування веретена . В анафазі другого мейотичного поділу (анафазі ІІ) хроматиди окремих хромосом розходяться до різних полюсів . Під час телофази другого мейотичного поділу (телофази ІІ) хромосоми знову деспіралізуються, зникає веретено поділу, формуються ядерця і ядерна оболонка. Завершується телофаза ІІ поділом цитоплазми . У результаті другого мейотичного поділу кількість хромосом не змінюється, але кожна хромосома складається лише з однієї хроматиди.

      Отже,після двох послідовних мейотичних поділів з диплоїдної материнської клітини утворюється чотири гаплоїдні дочірні, в яких кожна хромосома представлена однією хроматидою.

Біологічне значення мейозу. Мейоз становить собою досконалий механізм, який забезпечує сталість каріотипу видів, що розмножуються статевим способом. Завдяки двом послідовним мейотичним поділам число хромосом статевих клітин зменшується вдвічі. Диплоїдний набір хромосом відновлюється під час злиття гамет при заплідненні. Мейоз також забезпечує і спадкову мінливість організмів. По-перше, в профазі І відбувається обмін ділянками гомологічних хромосом. А по-друге, в анафазі І гомологічні хромосоми, які можуть містити відмінну спадкову інформацію, опиняються в різних дочірніх клітинах .

https://www.youtube.com/watch?v=NcniAubNxXM

https://www.youtube.com/watch?v=_M636FZSbL4

Завдання: Що спільного і відмінного між процесами мейозу і мітозу?

Дистанційне навчання 10 - Б

Тема уроку: Порушення мейозу
https://www.youtube.com/watch?v=69Bbh-FwCL4
Завдання: Чи може нормально відбуватися мейоз у поліплоїдів?

Дистанційне навчання 10 -Б

Тема уроку: Біологічне значення мейозу
https://www.youtube.com/watch?v=sPIiJzlydjQ
Завдання: Яке біологічне значення мейозу?

Дистанційне навчання 10 - Б

Тема уроку: Мейоз
https://www.youtube.com/watch?v=sPIiJzlydjQ
Завдання: Кожний поділ мейозу поділяють на чотири фази, вкажіть їх і опишіть.

Дистанційне навчання 10 - Б

Тема уроку: Регуляція і порушення процесу мітозу.

Перейдіть за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=NcniAubNxXM

Біологічний совник: поліплодія, когезіни, анеуплодія.

Дистанційне навчання 10 - Б

Тема уроку: Цитокінез у рослин і тварин.

Наступною стадією після поділу ядра є цитокінез — стадія поділу цитоплазми. Цей процес завершується утворенням двох окремих дочірніх клітин.

У клітинах тварин і рослин цитокінез відбувається по-різному. У тваринній клітині виникає перетяжка плазматичної мембрани, що оперізує клітину по екватору. Утворена борозна поступово поглиблюється і, врешті-решт, розділяє цитоплазми дочірніх клітин.

У рослин у центрі клітини утворюється клітинна пластинка, яка розростається зсередини і зрештою повністю розділяє дочірні клітини. Такий спосіб розділення цитоплазми зумовлений наявністю жорсткої клітинної стінки рослин. У деяких місцях між рослинними клітинами зберігаються цитоплазматичні канали і формуються плазмодесми.

Не завжди поділ ядра супроводжується поділом цитоплазми. У разі порушення цитокінезу формуються двоядерні або навіть багатоядерні клітини (симпласти). Із таких клітин складаються, наприклад, міцелій багатьох грибів та волокна скелетної мускулатури.

Завдання: Підготуйте порівняльну характеристику цитокінезу у рослинному і тваринному організмі.

Дистанційне навчання 10 - Б

Тема уроку: Мітотичний поділ

Підготовка до поділу

Еукаріотичні організми, що складаються з кліток, що мають ядра, починають підготовку до розподілу на визначеному етапі клітинного циклу, в інтерфазі.

Саме в період інтерфази в клітці відбувається процес біосинтезу білка, подвоюються всі найважливіші структури клітки. Уздовж вихідної хромосоми з наявних у клітці хімічних сполук синтезується її точна копія, подвоюється молекула ДНК. Подвоєна хромосома складається з двох половинок - хроматид. Кожна з хроматид містить одну молекулу ДНК.

Інтерфаза в клітках рослин і тварин у середньому продовжується 10 - 20 ч. Потім настає процес розподілу клітки - мітоз.

Під час мітозу клітка проходить ряд послідовних фаз, у результаті яких кожна дочірня клітка одержує такий же набір хромосом, який був у материнській льотці.

     

Мітоз (від греч. mitos- нитка), непрямий розподіл, основний спосіб розподілу еукаріотних кліток. Біологічне значення мітозу складається в строго однаковому розподілі редуплікованих хромосом між дочірніми клітками, що забезпечує утворення генетично рівноцінних кліток і зберігає наступність у ряді клітинних поколінь. У 1874 И. Д. Чистяков описав ряд стадій (фаз) М. у спорах плаунів, ще не ясно представляючи собі їхню послідовність. Детальні дослідження з морфології М. уперше були виконані Е. Страсбургером на рослинах (1876-79) і В. Флеммінгом на тварин (1882). Тривалість мітозу в середньому 1-2 ч., різна для різних видів кліток. Процес залежить також і від умов зовнішнього середовища (температури, світлового режиму й інших показників).

Завдання: Що станеться в результаті мітозу, якщо одна з хромосом утратить центромеру?

Дистанційне навчання 10 - Б

Тема уроку: Структурна організація хроматину.

Ми вже знаємо будову та функції багатьох органел клітини, але, мабуть, найцікавіше буде зазирнути до «святая святих» клітини, до найцікавішого із «чорних ящиків природи». Що всередині? Шлях до відповіді проходить крізь розшифрування процесів, які відбуваються в центрі управління клітиною – ядрі. Ядро нагадує собою свого роду таємничий острів посеред клітини. Нашим завданням буде розгадка цих таємниць. 

Хроматин -  нуклеопротеїнові нитки, з яких складаються хромосоми клітин еукаріотів. Термін уведений В. Флемінгом (1880). 

Хроматин має такі властивості: 1) високу стабільність структури, що забезпечує сталість геному від покоління до покоління: 2) здатний зв'язувати гістонові та негістонові білки залежно від активності геному; 3) може змінювати структуру в різні періоди клітинного циклу, тобто розгортанням і витягуванням спіралі в інтерфазному ядрі, а потім згортанням у спіраль і вкороченням в ядрі, що ділиться; 4) може існувати у вигляді еу- і гетерохроматину; 5) здатний формувати хромосоми при поділі клітини.

Хроматин виконує такі функції: 1) збереження генетичної спадкової інформації у вигляді чіткої послідовності нуклеотидів ДНК, стабілізованої білками і спеціальним упакуванням; 2) перенесення спадкових характеристик від батьків до нащадків за допомогою формування хромосом; 3) забезпечення росту клітин, підтримка їх будови та функцій шляхом керування синтезом структурних білків; 4) контроль метаболізму шляхом регуляції утворення необхідних ферментів; 5) формування ядерець, де утворюються рибосоми.

Типи хроматину. У залежності від ступеня конденсації (спіралізації), хроматин поділяють на гетерохроматин і еухроматин.

Гетерохроматин сильно ущільнений і генетично неактивний. Здебільшого до 90 % хроматину знаходиться саме в такій формі. На електронно-мікроскопічних фотографіях гетерохроматин виглядає як сильнозабарвлені темні ділянки ядра.

Еухроматин - малоконденсований, деспіралізова- ний. Тому під електронним мікроскопом він виявляється у вигляді світлих ділянок ядра. Еухроматин генетично активний. Із цих ділянок хроматину зчитується інформація й утворюється РНК. У клітинах з інтенсивним синтезом білків еухроматину більше.

Статевий хроматин - генетично інактивована Х-хромосома, яка знаходиться в гетеропікнотичному стані і міститься в ядрах клітин жіночої статі багатьох тварин і у людини.

При вивченні клітин крові у жінок встановлено (Девідсон і Сміт, 1954), що в деяких поліморфно-ядерних лейкоцитах міститься особливий додаток, який прикріплений тоненькою ниткою до ядра. Ця структура отримала назву "барабанна паличка". Булавоподібні палички - одна з форм статевого хроматину, і не що інше, як одна з Х-хромосом, що перебуває в гетеропікнотичному стані.

Кількість тілець статевого хроматину завжди на одиницю менша від кількості Х-хромосом, тобто n = X - 1. Цю ознаку використовують для виявлення аномалій за числом Х-хромосом.

 Завдання: Яке значення для функціонування геному мають різні рівні укладання ДНК?

Дистанційне навчання 10 - Б

Тема уроку: Інтерфаза

Завдання для командного обговорення (відповідь дайте письмово):

Факт №1. Відомо, що кожен організм в природі рано чи пізно гине – через дії інших організмів, хвороби або від старості. Але, тим не менше, чисельність організмів багатьох видів не зменшується, і вони існують на Землі вже мільйони років.

Запитання: Яка властивість, притаманна всім живим організмам, забезпечує збереження видів в ряді поколінь? 

Факт №2. У пепек народжується лелеченя, у  вовків – вовченя, у слонів – слоненя.  Дитинчата  подібні  до своїх  батьків. І  кожен  з  вас  похожий  і  на  батька,  і на  матір.

Запитання:  Яка  властивість  забезпечує  подібність  організмів?  Як  вона  забезпечується?

Факт №3. У момент народження дитина важить в середньому 3 – 3,5 кг і має зріст біля 50 см, дитинча бурого ведмедя, чиї батьки досягають ваги 200 кг і більше, важить не більше 500 г, а крихітне кенгуру – менше 1 г.  З сірого непоказного пташеняти виростає прекрасний лебідь, верткий пуголовок перетворюється в статну жабу, а з посадженого біля будинку жолудя виростає величезний дуб, який через сотню років радує своєю красою нові покоління людей.

Запитання: завдяки яким процесам можливі ці зміни?

Факт №4. У 19 столітті (1938 р.) вченими Т. Шванном і М. Шлейденом була створена клітинна теорія, яка узагальнює всі відомості про клітину і доводить, що клітина є основною одиницею будь-якого організму.

Запитання: Як клітинна теорія пояснювала появу нових клітин?

Факт №5. Більшість багатоклітинних тварин і рослин починають свій життєвий цикл з однієї клітини – зиготи, а потім стають багатоклітинними.

Запитання:  Який процес лежить в основі цієї властивості живих організмів?

Про кого йде мова?

«Щосекунди в нашому тілі сотні мільйонів маленьких балерин сходяться й розходяться, розташовуються в ряд й розбігаються в різні сторони, немов танцюристи на балу, які виконують складні па старовинного танцю. Цей танець – найдавніший на Землі. Це танець життя», – так описував це явище американський генетик Г. Д. Меллер (1890 – 1967). Про який танець йдеться?

«Інтерфаза»

Інтерфаза (від лат. інтер – між і грец. фазіс – поява) – період між двома послідовними поділами клітини або від завершення останнього поділу до її загибелі (наприклад, клітини багатоклітинних організмів, які втрачають здатність до поділу).

В інтерфазі клітина росте, в ній подвоюються молекули ДНК, мітохондрії, пластиди, синтезуються білки й інші органічні сполуки. В цей період активно запасається енергія, потрібна для наступного поділу клітини.

Процеси синтезу найінтенсивніше відбуваються в певний період інтерфази, який називають синтетичним. У цей час подвоюються хроматиди (процес, пов’язаний з подвоєнням молекул ядерної ДНК). Проміжок часу між завершенням попереднього поділу клітини і синтетичним періодом називають передсинтетичним, а між завершенням синтетичного періоду і початком наступного поділу – постсинтетичним.

Тривалість інтерфази, звичайно, становить до 90% часу всього клітинного циклу. Стимулом для наступного поділу клітини є досягнення нею певних розмірів у інтерфазі.

 Питання до учнів:   Чому  інтерфаза  займає  так  багато  часу  клітинного  циклу?

Завдання: Опишіть періди інтерфази.

Дистанційне навчання 10 - Б

Тема уроку: Життєвий цикл клітин

Життєвий цикл клітини (клітинний цикл) — це період життя клітини від одного поділу до наступного.

Перейдіть за посиланням: Життєвий цикл

Завдання: Опишіть, як відбувається поділ еукаріотичних клітин.

Дистанційне навчання 10 - Б клас

Тема уроку: Репродукція еукарітичних клітин.

Що таке гени та хромосоми?

Наші тіла складаються з мільйонів клітин. Більшість клітин має в собі повний комплект генів. Ми маємо тисячі генів. Гени містять інструкції, згідно яких контролюються життєдіяльність нашого організму. Вони відповідають за різноманітність наших ознак, зокрема таких як колір очей, група крові чи ріст.

Гени знаходяться на ниткоподібних структурах, що називаються хромосомами. Зазвичай, у більшості клітин ми маємо 46 хромосом. Ми успадковуємо хромосоми від наших батьків, 23 від матері та 23 від батька у результаті чого у нас є два набори по 23 хромосоми або 23 “пари”. Оскільки, хромосоми складаються з генів, ми успадковуємо дві копії більшості генів: по одній копії від матері та батька. Це і є причиною того, що ми часто подібні до наших батьків. Хромосоми, а тому і гени, складаються з хімічної речовини, яка називається ДНК.

Малюнок 1: 23 пари хромосом впорядкованих за розміром; хромосома 1 є найбільшою. Останні хромосоми є статевими хромосомами.

Хромосомні зміни

Для нас дуже важливо мати правильно збалансований хромосомний набір, тому що гени, які містять інформацію для клітин нашого тіла, знаходяться на хромосомах. Будь-які зміни в кількості, розмірі або структурі хромосом можуть вести до змін у кількості генів або до перебудови генетичної інформації, а це може призводити до труднощів з навчанням, затримок у розвитку та проблем зі здоров'ям дитини.

Хромосомні зміни можуть бути успадкованими від батьків. Переважно хромосомні зміни відбуваються у процесі утворення яйцеклітин або сперматозоїдів або під час зачаття (de novo). Ці зміни нам непідконтрольні.

Є два основні види хромосомних змін.

Зміни кількості хромосом. Це такі зміни, в результаті яких виникає більше або менше, ніж зазвичай, копій хромосом.

Зміни в структурі хромосом. Це такі зміни, в результаті яких матеріал конкретної хромосоми є розірваний або перебудований. Внаслідок цього виникає надлишок або втрата хромосомного матеріалу. У цій пам'ятці (листівці) ми обговоримо хромосомні делеції (втрати фрагментів), хромосомні дуплікації (збільшення фрагментів), хромосомні інсерції (вставки фрагментів) та хромосомні інверсії (перевертання фрагментів на 180°), і кільцеві хромосоми. Більш детальну інформацію про хромосомні транслокації можна знайти у буклеті “Хромосомні Транслокації”.

Завдання: Користуючись таблицею у підручнику на сторінці 164: визначте скільки хромосом міститься у гаметах і зиготі зазначених видів.

Порівняйте число хромосом у різних видів пшениці, зробіть висновок.

Біологічний словник: карітип, соматичні клітини, статеві клітини.

Дистанційне навчання

  Добрий день, учні 10, 11 класів Новоархангельського НВК "ЗШ І-ІІІ ступенів - гімназія" Новоарханельського НВО №1.
  З 12 березня по 3 квітня будемо працювати дистанційно. Сподіваюсь на плідну співпрацю, бажаю успіхів. Якщо виникнуть запитання - звертайтеся!

Сертифікати та свідоцтва