І. І. Мечников (1845-1916) - лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за працю «Імунітет при заразних хворобах». Відкрив явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету та заклав основи імунології.
Застосування результатів біологічних дослідженя в медицині
Медицина (віл лат. medicina - наука лікувати) - система наукових знань і практичної діяльності, спрямованої на збереження здоров'я й лікування захворювань. Основні розділи медицини - теоретична та практична медицина. Теоретична медицина є медичною теорією, що об'єднує різні медичні науки (наприклад, остеологія, нейрологія, міологія, дентологія). Практична медицина (медична практика) - це галузь медицини, що застосовує на практиці надбання медичної теорії.
Медицина завжди була важливою галуззю для людини, й у майбутньому її значення лише зростатиме.
Біологічні основи. Загальна медична теорія в наш час формується із таких основних підходів: вчення про стрес, теорія хвороб цивілізації, екологічний підхід, психосоматика, етологічний (поведінковий) підхід, біоетика.
Теоретичною основою сучасної медицини є біологічні науки про організм людини, його властивості та інші живі організми (анатомія, фізіологія, ембріологія, генетика, вірусологія, мікробіологія тощо), екологічні (екологія людини, медична екологія), суспільні (філософія, етика, естетика, антропологія), технічні (інформатика, кібернетика) науки та ін.
Медична наука України пишається великими вченими, які зробили величезний внесок у становлення медицини на міжнародному рівні.
М. Ф. Гамалія (1859-1949) - вивчав сказ, холеру, чуму, відкрив холероподібний вібріон птахів. Створив протихолерну вакцину, опрацював теорію утворення антитіл.
Д. К. Заболотний (1866-1929) - мікробіолог і епідеміолог, досліджував вогнища чуми та організував боротьбу з нею, довів роль степових гризунів у розповсюдженні епідемії.
М. Д. Стражеско (1876-1952) - видатний терапевт, сприяв розвитку кардіології, обґрунтував теорію ревматизму, виявив зв'язок між ендокардитом і ревматизмом.
В. П. Філатов (1875-1956) - видатний офтальмолог, створив методи відновної хірургії ока, розробив проблему трансплантації рогової оболонки, творець тканинної терапії.
Ю. Ю. Вороний (1895-1961) - видатний хірург, досліджував проблеми трансплантації, здійснив першу в світі пересадку нирки, чим започаткував новий етап трансплантології.
М. М. Амосов (1913-2002) - видатний хірург, винайшов і упровадив апарат штучного кровообігу, протези серцевих клапанів, розробив основи біологічної та медичної кібернетики.
В. Ю. Чаговець (1873-1941) - видатний електрофізіолог, упровадив у практику метод електрогастрографії, створив біоелектричну теорію нервово-м'язової провідності.
О. О. Богомолець (1881-1946) - видатний фізіолог, розвинув вчення про сполучну тканину, її функції, концепцію старіння як ослаблення трофічної функції сполучної тканини, створив вчення про взаємодію пухлини і організму.
В. В. Фролькіс (1924-1999) - видатний фізіолог-геронтолог, створив адаптаційно-регуляторну теорію вікового розвитку та генно-регуляторну теорію старіння, висунув уявлення про процеси антистаріння.
У сучасній Україні розвиткові медицини в державній політиці приділяється особлива увага. Головним державним органом є Міністерство охорони здоров'я України. Спрямованість фундаментальних досліджень визначає й організовує Національна академія медичних наук України.
Самостійна робота "Визначення відкриття та розвиток медицини" ст. 228 - 229 підручника
Немає коментарів:
Дописати коментар