Дистанційне навчання 11 - Б, 11 - В класи

Тема уроку: Червона книга та чорний список видів тварин.

Червона книга України – це основний документ, у якому можна знайти узагальнену інформацію щодо видів тварин і рослин, які під загрозою зникнення. На її підставі розробляються заходи для охорони, відтворення і раціонального використання цих видів.

До Червоної книги заносять види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони. Види тварин і рослин, занесені до Червоної книги, підлягають особливій охороні на всій території країни.

Червона книга України
https://www.youtube.com/watch?v=bsvxBEZprNs

https://www.youtube.com/watch?v=2uj203h1gYM

Завдання: 
1. Назвіть зниклі види тварин України?
2. Які відмінності Зеленої книги від Червоної ?

Хто це? 

10 - Б

Тема уроку: Еволюція статевого розмноження

Еволюція статевого розмноження описує, як тварини, рослини, гриби та протисти, що розмножуються статевим шляхом, могли розвитись від загального предка – одноклітинного еукаріотичного виду. Є кілька видів, які вторинно втратили здатність до статевого розмноження, такі як Bdelloidea, а також деякі рослини та тварини, які регулярно відтворюються нестатевим шляхом (наприклад, партеногенезом) без повної втрати статі. Вчення про еволюцію статі та статевого розмноження складається з двох тем: походження та підтримки.

Походження статевого розмноження у прокаріотів почалось 2 млд. років тому. Бактерії почали обмінюватися ділянками нуклеїнових кислот через процеси кон’югації, трансформації та трансдукції. Вважається, що еукаріоти наслідували його у Останнього Спільного еукаріотичного предка (Last Common Eukaryotic Ancestor - LECA) через кілька процесів з різним успіхом.

Оскільки гіпотези про походження статі важко перевірити експериментально, найбільш актуальні роботи зосереджені на темі підтримки статевого розмноження. Підтримка цього типу розмноження давно є однією з найважливіших таємниць біології, якщо врахувати те, що 50% організмів, які утворюються цим шляхом не здатні самостійно відтворювати нових нащадків.

Життєздатність нащадків, що з’являються у процесі статевого розмноження значно більша, так як при ньому відбувається рекомбінація: батьківські генотипи реорганізуються, і частини їх генотипів розподіляються у потомстві. Це на відміну від нестатевого розмноження, де новоутворені організми є ідентичними до батьківських. Рекомбінація забезпечує два механізми стійкості до помилок на молекулярному рівні: рекомібінаційне відновлення ДНК (що відбувається під час мейозу, коли гомологічні хромосоми спаровуються) та комплементація (також відома як маскування мутацій).

 Завдання: 

1. Опишіть переваги та недоліки статевого розмноження? (ст. 194)

10 - Б

Тема уроку: Гаметогенез у людини.

 Особливості сперматогенезу людини

Сперматогенез — це розвиток, дозрівання і формування чоловічих статевих клітин (сперматозоїдів). Тривалість повного дозрівання одного сперматозоїда становить 73-75 днів.

1) Період розмноження. Триває протягом усього життя, починаючи з періоду статевого дозрівання, і до старості поступово згасає. Сперматозоїди утворюються в сім’яниках (яєчках), а саме у звивистих канальцях. Сперматогонії (первинні статеві клітини), що містяться на базальній мембрані звивистих канальців, кілька разів піддаються поділу мітозом.

2) Період росту. Маса ядер і цитоплазми сперматогоніїв збільшується, і вони стають сперматоцитами І порядку. Вони витісняються ближче до центра звивистого канальця.

3) Період дозрівання. У цей період відбуваються два поділи. Після першого утворюються сперматоцити ІІ порядку, які мають 23 пари хромосом. Одразу ж після цього вони поділяються ще раз. І на цей раз у кожну дочірню клітину — сперматиду — потрапляє лише одна хромосома з кожної пари. Тобто відбувається мейоз (редукційний поділ). У підсумку з одного сперматоциту І порядку утворюється 4 сперматиди. Половина з них містить Х-хромосому, що визначає жіночу стать плоду, половина — Y-хромосому, що визначає чоловічу стать.

4) Період формування. За цей період сперматиди перетворюються на сперматозоїди. Клітини формують джгутики, які виступають у порожнину канальців. До джгутиків переміщується більшість мітохондрій, що забезпечуватимуть енергією рух сперматозоїдів. Комплекс Гольджі переміщується до переднього кінця голівки, ущільнюється й утворює акросому. Після дозрівання сперматозоїдів цитоплазматичні містки між ними руйнуються, і вони стають повністю автономними.

2. Особливості овогенезу людини

Овогенез — це розвиток, дозрівання і формування жіночих статевих клітин (яйцеклітин) . На відміну від чоловіків, утворення яйцеклітин у жінок починається ще до народження — під час ембріонального розвитку.

1) Період розмноження. Відбувається лише під час ембріогенезу. Триває з 2-го по 5-й місяць. Після формування яєчника первинні статеві клітини перестають розмножуватись і починають диференціюватись у овогонії. Овогонії піддаються численним поділам способом мітозу. Після останнього мітотичного поділу оогонії переходять до наступного періоду.

2) Період росту. Починається з 3-го місяця ембріонального розвитку людини. Овогонії оточені одним шаром фолікулярних клітин, які поставляють їм поживні речовини. Овогонії перестають ділитися і диференціюються на овоцити І порядку. В ядрі овоцитів І порядку проходить підготовка до зменшення кількості хромосом — відбувається профаза І мейозу. Овоцити застигають на цій стадії до періоду статевої зрілості. За її настання овоцити знов починають рости: збільшуються їхні розміри, в цитоплазмі накопичується жовток, овоцит оточується прозорою зоною та променистим вінцем.

3) Період дозрівання. Відбувається перед овуляцією. Овоцит І порядку нерівномірно ділиться шляхом мейозу. Після першого поділу утвориться одна велика клітина — овоцит II порядку, в яку переходять усі поживні речовини, й одна дрібна клітина — первинне полярне (або напрямне) тільце, де є лише ядро й відсутня цитоплазма. Після другого поділу мейозу з овоциту II порядкуутворюється знову одна велика клітина — яйцеклітина й одне вторинне напрямне тільце. З первинного напрямного тільця утворяться два дрібні вторинні напрямні тільця. Таким чином, під час оогенезу з кожної вихідної клітини утвориться одна велика яйцеклітина і три напрямних тільця, що гинуть. Усі вони мають гаплоїдні набори хромосом. Напрямні тільця призначені тільки для рівномірного розподілу хромосом під час мейозу. Дозрівання яйцеклітин, на відміну від сперматозоїдів, відбувається циклічно — в середньому раз на 28 днів. Зазвичай за одного циклу утворюється одна яйцеклітина.

https://www.youtube.com/watch?v=-i2NJAbhW3E

Завдання: Підготувати повідомлення про вплив негативних факторів середовища, алкоголю, тютюнопаління на процеси гаметогенезу людини.

10 - Б

Тема уроку: Статеві залози 

До статевих залоз відносяться яєчка та сім’яники в чоловіків і яєчники в жінок. Між насінними канальцами знаходиться сполучна тканина з интерстициальными клітинами Лейдига, що виробляють статеві гормони.

Чоловічі статеві гормони називають андрогенами. Вони виробляються не тільки в яєчках, але й у наднирниках. Основним чоловічим половим гормоном є тестостерон. Кількість його в чоловіків у 100 мол плазми крові складає 0,8 мкг.

Андрогени стимулюють розвиток статевого апарата і ріст статевих органів, впливають на розвиток вторинних статевих ознак: голосу, чоловічого типу конфігурації гортані, кістяка, мускулатури, чоловічого типу розподілу волосся, впливають на виникнення статевих рефлексів. Вони обумовлюють закриття эпифизарных хрящів і тим самим зупинку росту.

У великих дозах тестостерон збільшує активність насінних канальців, стимулюючи сперматогенез, малі дози його роблять протилежний, гальмуючий сперматогенез вплив.

Андрогени, змінюючи активність деяких ферментів, впливають на ріст різних тканин, особливо м’язової. Під впливом андрогенов відбувається посилений синтез білка, що супроводжується позитивним азотистим балансом. Андрогени не тільки затримують в організмі азот, фосфор і калій, що входять у тканьові білки, але і сприяють також нагромадженню натрію і хлору.

Андрогени впливають і на кровотворення, збільшуючи вміст у крові еритроцитів, гемоглобіну і зменшуючи число еозинофілів. Тому кров чоловіків відрізняється від крові жінок великим вмістом еритроцитів і гемоглобіну і меншим числом еозинофілів.

В організмі жінок також виробляються андрогени (у яєчниках), але кількість їх дуже невелика.

У жіночому організмі андрогени придушують менструальну функцію, гальмують овуляцію і лактацію.

Механізм дії андрогенів. Механізм дії андрогенів такий же, як і в більшості інших гормонів: вони є генетичними індукторами. Уведення тестостерону збільшує інтенсивність синтезу і-РНК і синтез білків. Встановлено, що продукти обміну чоловічих статевих гормонів індукують утворення ферментів, необхідних для побудови гемоглобіну.

Гіпер- і гіпофункція сім’яників. Збудження ендокринної функції сім’яників може виражатися в гіперпродукції гормону – гіпергонадизм – і в недостатності його утворення і виділення – гіпогонадизм.

Гіперфункція клітин Лейдига зустрічається при пухлині сім’яників. У дорослої людини надлишок тестостерону не викликає яких-небудь симптомів, зв’язаних з ендокринними збудженнями. Якщо гіперфункція виникає в організмі, що не сформувався, відзначається передчасне статеве дозрівання, швидкий ріст тіла, ранній розвиток додаткових статевих залоз і вторинних статевих ознак.

Набагато частіше зустрічається захворювання, зв’язане зі зменшенням кількості андрогенів у крові. Найбільш яскраві симптоми даного захворювання спостерігаються при видаленні сім’яників. Цю операцію називають кастрацією.

При враженні сім’яників і втраті ними їх функції фактично спостерігається та ж кастрація, що і при їх видаленні. У деяких випадках доводиться робити кастрацію за медичними показниками (наприклад, пухлина насінників). Іноді гіпофункція насінників може бути уродженою.

Ефект кастрації в основному однаковий у тварин і людини. Якщо кастрація була зроблена до настання статевої зрілості, то настають дуже різкі зміни в розвитку організму: припиняється ріст і розвиток внутрішніх і зовнішніх статевих органів, не виникають вторинні статеві ознаки, збільшується період росту кісток у довжину, стають більш тонкими м’язові волокна. Гортань залишається маленькою, голос високий, щитовидний і персневидний хрящі гортані не костеніють, відзначається жіночий тип розподілу волосся, грудні залози збільшуються, відсутній статевий потяг. Таких чоловіків називають євнухами. Гормональна недостатність, що розвивається в дорослому організмі, не супроводжується настільки різкими змінами. Відзначається різний ступінь зворотного розвитку статевих органів, зменшується статевий потяг.

Місце розташування, розмір і структура жіночих статевих залоз. Яєчник дорослої жінки досягає в середньому маси 4–5 г. Частина жіночих статевих гормонів утвориться там же, де відбувається дозрівання яйцеклітини, – у фолікулах. Інші гормони синтезуються в жовтому тілі. У яєчниках мається інтерстиціальна тканина, з такої ж тканини як і насінники. У ній формується невелика кількість андрогенів і гормонів, що в основному утворюються в корі наднирників – кортикостероїдів.

Гормони яєчників. Яєчники секретують естрогени, прогестини і релаксин.

Естрогени одержали свою назву у відповідності зі здатністю викликати тічку у статевонезрілих самок тварин. Серед естрогенів розрізняють естрадіол, естрон і естріол. Найбільш активний з них естрон, найменш активний естріол.

Естрогени утворюються не тільки в організмі жінок, але й у чоловіків, у яких вони синтезуються в насінниках. Однак у чоловіків естрогени утворюються в значно меншій кількості, чим у жінок. Так, сеча чоловіків містить лише ¹/₃ кількості естрогенів, що виділяються із сечею у жінок.

Біологічне значення естрогенного гормону полягає в стимуляції розвитку жіночого статевого апарата (піхви, матки, яйцеводів), у розвитку вторинних статевих ознак, у формуванні статевого почуття. Естрогени сприяють зроговінню піхвового епітелію, що відбувається в середині менструального циклу, перед овуляцією. У цей період у крові знаходиться найбільша кількість естрогенів. Естрогени підтримують рН піхвового вмісту на рівні 4,0–5,0. У матці під впливом естрогенів збільшуються розміри епітеліальних клітин, підслизовий шар, маткові залози. Естрогени викликають затримку води в матці – її набрякання, стимулюють розщеплення глюкози, викликають скорочення мускулатури матки, стимулюють ріст яйцепроводів, сприяють скороченню їх стінок, впливають на молочні залози, викликаючи розширення і розгалуження молочних проток.

Прогестинами називають сполуки, що утворюються головним чином у жовтому тілі яєчників. Крім жовтого тіла, вони формуються в плаценті і наднирниках.

До групи прогестинів відноситься прогестерон – гормон, що сприяє збереженню і нормальному розвитку вагітності. Прогестерон сприяє проходженню яйцеклітини по яйцепроводу, викликає стовщення і розпушення слизової оболонки матки, підготовляючи її до імплантації бластоцисти. Він зменшує чутливість мускулатури матки до окситоцину, що викликає її скорочення. Недостатня кількість прогестерону в крові під час вагітності приводить до загибелі плоду в ранній термін вагітності і до викидня – у пізні. Прогестерон впливає і на молочні залози, стимулюючи їх розвиток і тим самим підготовляючи до лактації.

Релаксин утвориться також у жовтому тілі яєчника й у плаценті. Він викликає розм’якшення лонного зрощення, що сприяє здійсненню родового акта.

Завдання: Наведіть спільні і відмінні риси сперматогенезу і овогенезу? (ст.192 - 193)

10 - Б

Тема уроку: Гаметогенез

Гаметогенез (від гамети і грец. genesis — походження) — процес формування і утворення статевих клітин — гамет.

Гаметогенез у тварин і рослин протікає по різному, залежно від місця мейозу в життєвому циклі цих організмів. Чоловічі гамети розвиваються в чоловічих сім'яниках. Сперматозоїди після досягнення чоловіком статевої зрілості, утворюються практично протягом усього життя.

Жіноча статева клітина — найбільша в організмі. Не рухлива, має круглу чи овальну форму (діаметр 140—160 мкм). Яйцеклітина має середовище, яке забезпечує розвиток зиготи.

Гаметогенез починається в організмі людини під час ембріонального розвитку.

Завдання: 

1. Опишіть гаметогенез у грибів.

2. Порівняйте гаметогенез у рослин і ссавців.

10 - Б

Тема уроку: Статеве розмноження

https://www.youtube.com/watch?v=jVggYAp4EP4&t=3s

https://www.youtube.com/watch?v=S9bBOWj2-uA
Завдання:

Біологічний словник

10 - Б

Тема уроку: Вегетативне розмноження

  Квіткові рослини розмножуються вегетативним (безстатевим) і статевим (насінним) шляхом.

  Вегетативне розмноження — це розмноження частинами ве­гетативних органів рослини. Воно широко поширене у природі, здавна використовується людиною при розведенні плодових і ягі­дних рослин, в овочівництві, лісівництві, квітникарстві.

Вегетативне розмноження пагонами:

-          відсадками (ялиця, виноград, смородина, ліщина, слива): низько розташовані гілки дерева або чагарника при зіткненні з ґрунтом або присипані землею здатні у вузлах формувати корене­ву систему й давати пагони;

-         батогами, або вусами (суниця, ожина, жовтець повзучий): у вузлах повзучих пагонів розвиваються вертикальні пагони й додаткове коріння

-         вкоріненням надземних пагонів (тополя, верба);

-          порістю коренів і пеньків (тополя, платан): після вирубки дерев або загибелі їх крони з придаткових бруньок кори утворю­ються пагони;

-         кореневищами (конвалія, м'ята, пирій);

-         цибулинами (тюльпан, нарцис, часник, цибуля);

-          бульбами (картопля);

-         стебловими живцями (традесканція, бегонія, троянда).

  Вегетативне розмноження корінням:

-         кореневими паростками (тополя, черемха, осика): розви­ваються з придаткових бруньок на корінні навкруги пнів спиля­них дерев;

-          кореневими живцями (кульбаба, малина, шипшина, деякі сорти яблунь): з додаткових бруньок посадженого в ґрунт відрізка кореня розвиваються надземні пагони, а від їх основи відростають придаткові корені.

Вегетативне розмноження листками:

-          листкові живці (бегонія, лимон, узамбарська фіалка): на посадженому у вологий пісок листі розвиваються придаткові бру­ньки й придаткові корені.

Вегетативне розмноження поділом куща:

-          кущ великих розмірів можна механічно розділити на декі­лька частин (бузок).

  Метод щеплення полягає в тому, що одну рослину (у вигляді живця або бруньки) зрощують з іншою рослиною, коріння якої сидить у ґрунті. Мета щеплення — використання для живлення кореневої системи рослини, що характеризується невибагливістю до ґрунту, морозостійкістю, стійкістю до хвороб і шкідників та іншими властивостями, бажаними для поліпшення сорту. Щеп­лення брунькою, або вічком, називається окуліровкою, щеплення живцем — копуліровкою. При зрощенні двох об'єктів живець або брунька називається прищепою, а рослина з коренем — підщепою. Прищепа та підщепа добре зростаються у рослин близьких сортів і видів. У плодівництві успішно застосовуються міжродові щеп­лення в сімействі розоцвітих: груша — на айву, абрикоса — на сливу. Легко вдаються щеплення в сімействі бобових. У переваж­ній більшості випадків культурні сорти плодових щеплять на ди­чки, тобто підвивають із дикорослими рослинами як більш ви­тривалими у багатьох відношеннях.

  Біологічне значення вегетативного розмноження. Вегетатив­не розмноження сприяє значному збільшенню числа особин і роз­селенню їх в природі. Оскільки при вегетативному розмноженні успадковуються ознаки материнського організму, в практиці се­лекційної роботи і в сільському господарстві його використовують для збереження цінних сортів культурних рослин і для швидкого підвищення їх урожайності.

https://www.youtube.com/watch?v=npYS90Pks-U

https://www.youtube.com/watch?v=7kZHzLLUFqA

Завдання: 

Опишіть поширені види вегетативного розмноження.