10 - Б

Тема уроку: Статеве розмноження

https://www.youtube.com/watch?v=jVggYAp4EP4&t=3s

https://www.youtube.com/watch?v=S9bBOWj2-uA
Завдання:

Біологічний словник

10 - Б

Тема уроку: Вегетативне розмноження

  Квіткові рослини розмножуються вегетативним (безстатевим) і статевим (насінним) шляхом.

  Вегетативне розмноження — це розмноження частинами ве­гетативних органів рослини. Воно широко поширене у природі, здавна використовується людиною при розведенні плодових і ягі­дних рослин, в овочівництві, лісівництві, квітникарстві.

Вегетативне розмноження пагонами:

-          відсадками (ялиця, виноград, смородина, ліщина, слива): низько розташовані гілки дерева або чагарника при зіткненні з ґрунтом або присипані землею здатні у вузлах формувати корене­ву систему й давати пагони;

-         батогами, або вусами (суниця, ожина, жовтець повзучий): у вузлах повзучих пагонів розвиваються вертикальні пагони й додаткове коріння

-         вкоріненням надземних пагонів (тополя, верба);

-          порістю коренів і пеньків (тополя, платан): після вирубки дерев або загибелі їх крони з придаткових бруньок кори утворю­ються пагони;

-         кореневищами (конвалія, м'ята, пирій);

-         цибулинами (тюльпан, нарцис, часник, цибуля);

-          бульбами (картопля);

-         стебловими живцями (традесканція, бегонія, троянда).

  Вегетативне розмноження корінням:

-         кореневими паростками (тополя, черемха, осика): розви­ваються з придаткових бруньок на корінні навкруги пнів спиля­них дерев;

-          кореневими живцями (кульбаба, малина, шипшина, деякі сорти яблунь): з додаткових бруньок посадженого в ґрунт відрізка кореня розвиваються надземні пагони, а від їх основи відростають придаткові корені.

Вегетативне розмноження листками:

-          листкові живці (бегонія, лимон, узамбарська фіалка): на посадженому у вологий пісок листі розвиваються придаткові бру­ньки й придаткові корені.

Вегетативне розмноження поділом куща:

-          кущ великих розмірів можна механічно розділити на декі­лька частин (бузок).

  Метод щеплення полягає в тому, що одну рослину (у вигляді живця або бруньки) зрощують з іншою рослиною, коріння якої сидить у ґрунті. Мета щеплення — використання для живлення кореневої системи рослини, що характеризується невибагливістю до ґрунту, морозостійкістю, стійкістю до хвороб і шкідників та іншими властивостями, бажаними для поліпшення сорту. Щеп­лення брунькою, або вічком, називається окуліровкою, щеплення живцем — копуліровкою. При зрощенні двох об'єктів живець або брунька називається прищепою, а рослина з коренем — підщепою. Прищепа та підщепа добре зростаються у рослин близьких сортів і видів. У плодівництві успішно застосовуються міжродові щеп­лення в сімействі розоцвітих: груша — на айву, абрикоса — на сливу. Легко вдаються щеплення в сімействі бобових. У переваж­ній більшості випадків культурні сорти плодових щеплять на ди­чки, тобто підвивають із дикорослими рослинами як більш ви­тривалими у багатьох відношеннях.

  Біологічне значення вегетативного розмноження. Вегетатив­не розмноження сприяє значному збільшенню числа особин і роз­селенню їх в природі. Оскільки при вегетативному розмноженні успадковуються ознаки материнського організму, в практиці се­лекційної роботи і в сільському господарстві його використовують для збереження цінних сортів культурних рослин і для швидкого підвищення їх урожайності.

https://www.youtube.com/watch?v=npYS90Pks-U

https://www.youtube.com/watch?v=7kZHzLLUFqA

Завдання: 

Опишіть поширені види вегетативного розмноження.

10 - Б

Тема уроку: Нестатеве розмноження.

Розмноження – це здатність живих організмів відтворювати особини (організми) того ж виду.

                                                                                                                           

Нестатеве розмноження

У нестатевому розмноженні бере  участь тільки один організм, який віддає на утворення наступного покоління одну клітину (спору).

Нестатеве розмноження у нижчих рослин здійснюється за допомогою спеціалізованих спор із джгутиками (зооспор) і нерухомих спор (апланоспори).

Спори нестатевого розмноження утворюються в одноклітинних спорангіях. Звичайно нестатеве розмноження відбувається тоді в навколишньому середовищі є достатня кількість поживних речовин і сприятливі температурні умови.

У вищих рослин нестатеве розмноження відбувається за допомогою спор без джгутиків, вони переносяться вітром або тваринами. Спори мають статеві органи, тобто є гаметофітами. Якщо спори однакові, гаметофіт, як правило, двостатевий, якщо різні – одностатевий. Спорами розмножуються мохи, плауна, хвощі, папороті. 

https://www.youtube.com/watch?v=mPQLLf6f3BQ

https://www.youtube.com/watch?v=_sYxy5QM-ec

https://www.youtube.com/watch?v=rPTFjJjAtVc

Завдання

Біологічний словник

10 - Б

Тема уроку: Репродукція організмів

https://www.youtube.com/watch?v=_ijmXrvH2t8


https://www.youtube.com/watch?v=6pdtHZLJypo

https://www.youtube.com/watch?v=dPJJdudom8k

https://www.youtube.com/watch?v=jVggYAp4EP4

Завдання:
 Зробіть порівняльний аналіз різних форм розмноження живих організмів.

10 - Б

Тема уроку: Клітинні технології в біології та медицині.

“У майбутньому продовження тривалості життя не залежатиме від легендарного «фонтану молодості». Імовірніше, цього досягатимуть, поєднуючи такі методи: вирощування нових органів на заміну старим, що зносилися чи захворіли, за допомогою інженерії тканин і стовбурових клітин”.

Доктор Мічіо Кайку, «Фізика майбутнього»

За дослідження, які ми сьогодні будемо обговорювати все частіше у світі присуджують Нобелівські премії. США, Європа, Японія  зробили у сфері клітинних технологій величезний прорив. В Китаї уже зареєстровано 120 генетично модифікованих сортів сільськогосподарських культур. Кукурудза, соя, картопля, горох, рис, пшениця…

Біотехнологія, біоінформатика, клонування, генна інженерія обіцяють людству порятунок від глобальних екологічних проблем, єдину можливість вижити на Землі, нагодувати і вилікувати непомірну кількість населення планети. Адже ми можемо реально замінити неекологічні промислові методи та процеси на переробку відходів, очищення стічних вод, створення поживних органічних речовин із нафтопродуктів, вакцини від нових інфекційних хвороб.

Це дійсно порятує Землю? Чи може це все нам лише здається, може це ілюзія, ящик Пандори, прокляття людської цивілізації???

Клітинні технології стрімко входять в наше повсякденне життя. Наше суспільство досить погано проінформоване про справжні наслідки такого необдуманого впливу: чи безпечні такі метоли для біосфери, чи досить ґрунтовно досліджені наслідки втручання людини в природні споконвічні процеси, що станеться з людиною, як біологічним видом?

На сьогодні цілий ряд питань постали і перед вченими. Ряд етичних питань: як медицина впорається з повторною загрозою бактеріальних захворювань, саме тоді, коли бактерії будуть стійкі до всіх відомих антибіотиків? Чи зможе імунітет людини побороти штучно виведені штами? Чи розумно втручатися в динамічні природні процеси, не дослідивши досконало їх до кінця?

Що ж насправді відбувається в наукових лабораторіях розвинутих країн світу?

Клітинні технології – це порівняно нова і дуже перспективна галузь сучасної біології. Застосування продукції клітинних технологій відкриє для людська цілий ряд нових перспектив: нові ліки, вакцини, вирощування тканин, органів, цілого організму в кінці кінців.

Розвиток клітинних технологій протягом останніх десятиліть дозволив створити біомедичні продукти, які наблизили сучасну медицину до вирішення проблеми відновлення втрачених функцій і тканин організму. Клітинні технології відносяться до категорії біотехнологій, які поряд з нанотехнологіями є пріоритетними напрямами розвитку сучасної  науки в сфері високих технологій.

Завдання:

1. Які напрямки клітинних технологій вам відомі?

2. Які основні завдання сучасних клітинних технологій?

Рефлексія

Чи є у вас причини, щоб радіти життю кожен день! Хтось скаже, що у нього їх тисячі, а хтось не назве жодної.Але ми знаємо як мінімум 10 причин, які допоможуть вам радіти і цінувати те, що у вас є.
10 причин радіти  життю, задумайтесь, коли матимете поганий настрій:

• Існування!
• Батьківська любов!
• Подорожі!
• Навчання новому!
• Домашні улюбленці!
• Смачна їжа!
• Маленькі радощі!
• Усмішка!
• Навколишній світ!
• Побут!

Успіхів Вам!

10 - Б

Тема уроку: Старіння і загибель клітин.

Ознаками старіння клітин організму людини є:

1) Морфологічні ознаки:

• зменшення й ущільнення ядра;

• стирання меж між клітинами;

• утворення вакуолей у цитоплазмі;

• збільшення кількості амітозів.

2) Фізико-хімічні ознаки:

• збільшення дисперсності колоїдів цитоплазми та ядра;

• збільшення в’язкості цитоплазми та каріоплазми;

• більш легка коагуляція внутрішньоклітинних білків у разі дії на них спирту, розчинів солей.

 Біохімічні ознаки:

• накопичення в цитоплазмі оранжево-жовтого пігменту ліпофусцину — продукту окиснення ненасичених ліпідів;

• зменшення вмісту води в клітині;

• зниження активності ферментів;

• збільшення вмісту холестерину;

• зменшення вмісту білка лецитину.

4) Функціональні ознаки:

• знижується інтенсивність внутрішньоклітинного дихання;

• пригнічується біосинтез білка;

• зміна здатності реагувати на зовнішні стимули (ефект дії факторів росту та гормонів зменшується, дія токсинів, антибіотиків, радіації, теплового шоку — збільшується).

За старіння клітин відбувається незворотне блокування клітинного циклу. Пригнічується активність деяких генів. Разом зі втратою здатності до поділу клітини втрачають здатність до суттєвого оновлення.

Є кілька теорій, що пояснюють старіння:

1) Молекулярні механізми - старіння відбувається внаслідок пошкодження макромолекул активними формами Оксигену (зокрема, вільними радикалами). це так звана «вільнорадикальна теорія старіння».

2) Теорія соматичних мутацій - пошкодження ДНК та накопичення соматичних мутацій із часом.

3) Накопичення змінених білків - унаслідок зниження репарації білків з віком. Наслідком цього є хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона та катаракта.

4) Мітохондріальна теорія - зниження забезпечення клітин енергією внаслідок уповільнення розмноження мітохондрій у високодиференційваних клітинах.

5) Теломерна теорія - старіння пов’язане зі втратою теломер на кінцях хромосом після певної кількості клітинних поділів. Це відбувається через відсутність ферменту теломерази, який зазвичай синтезується лише в зародкових та стовбурових клітин. У дорослих організмів теломераза синтезується в клітинах, що мають часто поділятися, однак більшість соматичних клітин її не виробляють.

6) Епігенетична теорія - внаслідок повільної втрати маркерів репресованого хроматину. Це може бути пов’язано з диференціюванням клітин в організмі.

Існують і інші теорії старіння. Ймовірніше за все, старіння клітин і організму одночасно викликає кілька причин. Пошук нових даних триває.

10 - Б

Тема уроку: Амітоз

Амітоз (від грец. А – негативна частка і mitos – нитка) – прямий поділ ядра, який відбувається шляхом перебудови ядерного речовини, без освіти хромосом.

Явище амітозу вперше описав німецький біолог Р.Ремарк (1841). Термін “амитоз” ввів німецький гістолог В. Флемінг (1882). Амитоз зустрічається набагато рідше, ніж мітоз. Він відбувається шляхом перетяжки ядерця, ядра, а потім і цитоплазми. На відміну від мітозу, при амитозе в ядрі не відбувається конденсації хромосом, а тільки їх подвоєння, не змінюються фізико-хімічні властивості цитоплазми. За фізіологічним значенням розрізняють три види амітозного розподілу:

·         генеративний амітоз – повноцінне поділ клітин, дочірні клітини яких здатні до мітозному розподілу і нормальному функціонуванню.

·         реактивний амітоз – викликається неадекватними діями на організм.

·         дегенеративний амітоз – розподіл, пов’язане з процесами саморуйнування і загибеллю клітини.

При амітозном типі клітинного ділення розщеплення ядра супроводжується цитоплазматическим звуженням. Під час амітозу ядро ​​спочатку подовжується, а потім набуває гантелі. Депресія або звуження збільшується за розміром і в кінцевому рахунку ділить ядро ​​на два ядра; за розподілом ядра слід звуження цитоплазми, яка ділить клітину на дві однакові або приблизно однакові половини.

Процес амітозу

При амітозном типі клітинного ділення розщеплення ядра супроводжується цитоплазматическим звуженням. Під час амітозу ядро ​​спочатку подовжується, а потім набуває гантелі. Депресія або звуження збільшується за розміром і в кінцевому рахунку ділить ядро ​​на два ядра; за розподілом ядра слід звуження цитоплазми, яка ділить клітину на дві однакові або приблизно однакові половини. Без виникнення будь-якого ядерного події утворюються дві дочірні клітини. Через ауксетіческого зростання клітина збільшується. Ядро розширюється і в кінцевому підсумку утворює структуру в формі гантелі з появою медіанного звуження.

На серединної частини клітинної мембрани з’являються дві звуження. Звуження ядра поступово поглиблюється і ділить ядро ​​на два дочірніх ядра без освіти будь-якого шпиндельного волокна. Інвагінації клітини також переміщаються всередину, а батьківська осередок ділиться на два рівних розміру дочірніх клітин.

Амитоз спостерігається у молодих, зовсім нормально розвинених клітин (в дочки цибулини, тканинах кореня). Але частіше він притаманний високодиференційовані і старішим клітинам. Амитоз також притаманний низькорівневим організмам – дріжджів, бактерій і т. Д. Недоліком амітозу є те, що в цьому процесі ділення клітин немає можливості генетичної рекомбінації і існує можливість експресії небажаних рецесивних генів.

Значення амітозу

Суть амітозу полягає в тому, що ядро, а за ним вміст клітини ділиться на дві частини – дочірні клітини без будь-яких попередніх змін структури органел, в тому числі і ядра.

Причому ядро ​​ділиться на дві частини навіть без попереднього розчинення ядерної оболонки. Відсутня формування веретена розподілу, що характерно для інших типів розподілу.

Після поділу ядра починає ділитися протопласт і вся клітина на дві частини, але в тих випадках, коли спостерігається дроблення ядра на кілька частин, утворюються багатоядерні клітини. При амитозе не відбувається рівномірного розподілу речовини ядра між дочірніми ядрами, тобто не забезпечується їх біологічна рівність для всіх. Однак освічені клітини не втрачають своєї структурної організації і життєдіяльності.

Довгий час в науці існувала думка, що амитоз – це патологічне явище, притаманне тільки патологічно зміненим клітинам. Однак останні дослідження не підтверджують цієї точки зору. Багатьма дослідженнями (Каролінська, 1951 і ін.) Доведено, що амитоз спостерігається і у молодих нормально розвинених клітинах. Цей тип поділу клітини і ядра спостерігали в клітинах междоузлий харових водоростей, в клітинах цибулі, традесканції. Крім того, амитоз зустрічається і в спеціалізованих тканинах з високою активністю метаболічних процесів, а саме: в клітинах тапетума мікроспорангіев, в ендоспермі насіння деяких рослин тощо.

Однак цей тип поділу не зустрічається в клітинах, в яких необхідно зберегти повноцінну генетичну інформацію, наприклад, в яйцеклітинах і клітинах зародка. Тому, на думку ряду вчених, амитоз не може вважатися повноцінним способом розмноження клітин.

Біологічний диктант

1. Нестача або наявність зайвих хромосом у дочірніх клітинах?

2. Білки, які утримують сестринські хроматиди разом?

3. Непрямий поділ еукаріотичних клітин, за якого відбувається точне копіювання генетичної інформації?

4. Одиниця упаковки хроматину?

5. Перідо існування клітини від утворення шляхом поділу до наступного поділу або природної загибелі?

Завдання: 

1. Наведіть приклади, чому амітоз не є регулярним способом поділу клітин? 

2. Біологічний словник (ст. 178)